Від «позитивних блогерів» влади надзвичайно дратує, зокрема, цинізм. Коли, не маючи жодного справжнього стосунку до війська і військових, починають уявляти себе стратегами, маршалами і генераліссімусами і просторікувати про «необхідні втрати».
У стилі Безуглої, яка намагалася було виправдати непідготовку до війни тим, що росіяни буцімто «повелись на шашлики», зайшли в колонах, і це був геніальний стратегічний задум. Жертвам Бучі, Бородянки та інших закатованих рашистами громад має бути лестно, що вони стали супутними втратами геніальної стратегії.
Про те, що можна було розгортати бригади на напрямках ударів, доукомплектовувати їх, озброювати, робити ракети, і цим знеохочувати путіна до нападу- не просто не говорять. Від цього відволікають увагу, глубокодумно (і некомпетентно) розмірковуючи над стратегічними картами.
Або от з нещодавнього. Позитивні коментатори влади, намагаючись пояснити взаємосуперечливість заяв Зеленського щодо забезпеченості ракетами ППО, договорились до того, що це він так виманює «дефіцитну балістику», а ракет є насправді.
Ну то як, виманили? А може, не брехати ані українцям, ані союзникам, а працювати над розробкою, виробництвом і постачанням засобів захисту?..
Давньоримський полководець Квинт Фабій Максим згадував, що коли запропонував батькові зайняти кращу позицію, при тому пожертвувати «небагатьма людьми», той сказав йому:
«А чи не хочеш ти сам бути серед цих небагатьох»?
Це актуально і сьогодні.
Якщо дивитись на речі саме так - то і способи ведення війни придумуються краще. Без просторікування про «необхідні втрати».
