В Монреалі стоїть пам'ятник королеві Вікторії. У франкофонному місті, яке було захоплено, разом з всією французькою Канадою, англійцями. Це англійська територія, бо досі замість Конституції Канади є Закон Британії про Колонії та справжній Генерал-губернатор, якого призначає королева. Так, це умовності, як часто буває в британському світі. Канада - вільна.
В Трептов-парку досі стоїть Альоша, символ перемоги коаліції, в тому числі, СРСР, над фашизмом. Там зараз нема тих, хто кладе квіти. Там періодично буває або український прапор, або червона фарба.
В Таллінні всі радянські пам'ятники звезено в парк Кадріорг. Хто хоче - поїде та побачить. Але місто вільне від радянських символів.
Біля Верховної Ради могила(!) та пам'ятник Ватутіну. Так, він воював з фашизмом та загинув на території України. Але чому його труна не на кладовищі?!
Росія зробила все, щоб пов'язані з нею символи, тексти, прапори, пам'ятники на багато років були на цій землі або під забороною, або зібрані в резервацію.
Я спочатку хотів сказати - давайте після війни їх звеземо в Маріуполь, українське місто, на Азовсталь, але потім зрозумів, що погана аура цих пам'ятників Там не потрібна. В Україні є тільки одне місце для безкінечних радянських та російських дорадянських пам'ятників - ЧОРНОБИЛЬСЬКА ЗОНА.
Зараз мене спитайте- а як же Пушкін? Відповім. Його використали. Безкінечні пам'ятники Пушкіну, в тому числі і від суперталановитих скульпторів займають місто тих українських поетів та письменників, кого знищила радянська влада - Стуса, Підмогильного, і сотень інших.
Так, пройде небагато часу, і мирне життя дасть змогу про це дискутувати, але зараз - українські міста повинні відчути зміни - назви вулиць, назви вишів, пам'ятники - все повинно бути дерусіфіковано.
