Серж Марко написав текст «Піхоті потрібна справедливість», де зауважив що влада примудряється бути неймовірно далека від потреб фронту – на прикладі Мілованова, що ремствує на слова солдат, які мріють повернутися з фронту та розвалити можновладців. Серж Марко наголосив, що армія (і в першу чергу піхота, яка тягне головний тягар війни) потерпає від несправедливості. Армія вже другий рік захищає Україну від одної з найбільших і найбільш потужно оснащених армій світу, без перепочинку – моя рідна 72-а бригада ім. Чорних запорожців на ротації не була від 24 лютого. Те саме в більшості бригад ЗСУ.
Солдати не бачать відпусток і ротацій. А в той самий час коли солдат приїжджає в тил – він бачить наповнені «человейники» де не можна проїхати від припаркованого транспорту і де на Буковелі – аншлаг. Проти волі в солдата виникає питання: «Якого біса? Якщо ми живемо в країні рівних прав і обов’язків, чому права для всіх, а обов’язки лише для мене і моїх побратимів? Обов’язки мають бути для всіх також!»
Так, це правда. Солдати відчувають несправедливість – і це виливається у вимоги бойових командирів мобілізувати всіх, аж до юнаків. Це лише один прояв – є інші, набагато більш лиховісні. Скажу так, через те що частина суспільства вирішила що вони – паничи та барство, яким не писані закони і не для них війна, солдати та офіцери справді відчувають кричущу несправедливість і це матиме дуже важкі наслідки. Проте.
Я не вірю в існування справедливості і несправедливості. Просто тому що не буває єдиної справедливості для власника фірми, якому треба підтримувати якість продукції, і для робочого-алкаша, якого власник фірми звільняє за брак. Справедливість латиною буде «юстиція» - тобто право і судочинство. В культурі Заходу справедливість – це відповідність праву і законам, то в Росії «справедливість» подається як щось, що вище законів бо справедливість там творить цар, якому закони не писані. Це не для нас.
Чому солдати відчувають несправедливість? Тому що влада намагається солдатами заткнути дірки. Солдатів не відпускали у відпустки і не виводили на ротації, бо на фронті бракувало людей. А чому бракувало?
А через ту саму проблему, про яку я вже не раз писав. Бо конкретно ця, зелена влада взагалі не мислить стратегічно. Схема діяльності цієї влади – серіал. Проблему треба вирішити тут і зараз – а далі хоч трава не рости. Що в результаті?
Два роки нам з кожної праски розповідали що от трохи, ще трошечки – і ми поженемо ворога геть. Що характерно, генерали Залужний, Забродський, Назаров навпаки, наголошували що війна надовго і саме з цього треба виходити. Але влада явно слухала завжди готового до послуг Буданова, який просторікував саме те, чого хотіла влада – що ще півроку і край.
Якщо згадати це, стане зрозуміло чому влада взагалі не думала, що діючу армію доведеться міняти, і що доведеться виводити бригади на ротації – а значить буде потрібно їх кимось замінити. У владі думали що бойовими 100 тисячами вони заткнуть рот тим хто під вогнем безпосередньо, ці люди вирвуть їм перемогу, потім цим людям знову заткнуть рот пільгами – і буде все тіп-топ. Бо якби влада ще весною 2022 прийняла тезу що війна надовго, ще тоді вони мали почати мобілізацію і рекрутинг (як додаток до мобілізації – але не більше). Очевидно мобілізація тоді помножила б рейтинг влади на нуль. Як множить зараз.
Чому так? Бо влада хотіла подобатися.
Власне, тому й ворога довелося зупиняти на околицях великих міст повних мирних мешканців. Бо влада не будувала укріплень на кордонах (їх будують зараз). Бо влада не хотіла визнавати до останнього що наближається велика війна. Влада хотіла подобатися – тут і зараз. Влада грала серіал.
Тисячі загиблих у перші дні війни. Солдати загиблі через те що вони втомилися і одуріли від втоми. Несправедливість яку відчувають живі солдати. Все це наслідки «серіальної політики влади». Простіше – наслідки невміння працювати стратегічно.
Цьому "серіалу" треба класти край.
