Один рабин у концтаборі, щоб підтримати духом іншого єврея, сказав: "Ми могли б опинитися в ще гіршій ситуації". На що єврей страшенно здивувався: "Хіба може бути гірше?" Рабин відповів: "Звичайно, ми могли б бути на місці фашистів"
Ключова ідея, що об’єднує кремлівських пропагандистів, емігрантських псевдолібералів та їхніх українських симпатиків, -- нерозрізнення. Українці, на голови яких падають ракети, та росіяни, яким скрутно в еміграції, -- однаково оголошуються жертвами режиму.
Російські солдати, які йдуть на чужу землю вбивати й катувати, та українські вояки, які захищають свій дім, -- однаково оголошуються мілітаристами. Російські очільники, які відмовляються від мирних переговорів, та українські політики, які відмовляються підписати капітуляцію, -- однаково оголошуються яструбами війни. Нерозрізнення заперечує мораль і право. Нерозрізнення стверджує: хто голосніше кричить (хто має більше грошей на донесення свого голосу), той правий.
Правди і брехні нема, а є ефективна й неефективна комунікація. Добра і зла нема, а є вміла й невміла постановка кадру. Все відносно. Все не так однозначно. Всі однакові. Всі політики брешуть, всі солдати стріляють, всі жертви страждають. Ніхто не винен, це так склалося.
Але вся ця велетенська машина брехні й підлості все одно не здатна затулити й замулити правду, бо переважна більшість людей має моральний компас. Іноді здається, що цей компас зламався. Але це не так. Потрібні лише час і витримка.
