Найбільші світові медіа не дуже акцентували увагу на корупцію в команді Зеленського. Через добу після гучної справи НАБУ і САП щодо корупції статті про це це якщо і вийшли, то десь внизу сайтів, точно не на перших помітних скрінах. Не хочуть нагнітати.
Але те що виходить на топових сторінках – нам це ніяк не краще(((( «Financial Times» випустило статтю, в якій фактично розписано як Україна зазнає військової поразки на полі бою в Покровську через відсутність солдатів і ракет.
«Артем Карякін, український військовослужбовець, який воює в цьому районі, сказав: «Усього цього можна було б уникнути, якби ми мали більше людей і сотні, якщо не тисячі, балістичних ракет...»
Так, тут знову ж таки не акцентують увагу на тому, що Зеленський доручив випускати балістичні ракети своєму дружбану Міндічу, який вчора втік закордон від детективів. Бережуть нашу репутацію на Заході як можуть. Але від цього не змінюється сам факт про війну.
Подумайте. Чому ми не будемо окуповані від сяну до дону?
Нестача робочої сили в Україні ставить місто на передовій на межу
Коли цього місяця російські війська просунулися глибше в зруйновану українську фортецю Покровськ, представники військових і громадських кіл України, відомі своєю відвертістю, благали керівництво країни: відступити, поки не стало запізно.
«Незважаючи на офіційну браваду, ситуація є більш ніж складною і менш ніж контрольованою», — написав у Facebook колишній заступник міністра оборони Віталій Дейнега, засновник «Come Back Alive» — української фундації, що підтримує військових. Українські війська, сказав Дейнега 4 листопада, «повинні вийти з цих міст, поки це можливо».
Дейнега був одним із дедалі більшої кількості голосів, які стверджували, що ситуація в містах-побратимах Покровську та Мирному на сході України, де до вторгнення проживало близько 100 000 людей і які до минулого року слугували логістичним центром для військових, досягла точки неповернення.
Бойовики та експерти заявили, що безпосередня загроза Покровську та Мирному — які в разі захоплення можуть бути використані як плацдарм для подальшого просування російських військ — значною мірою пов'язана з тим, що Україна не може набрати достатню кількість особового складу. Війська Києва все більше розтягуються по 1000-кілометровій лінії фронту.
Артем Карякін, український військовослужбовець, який воює в цьому районі, сказав: «Усього цього можна було б уникнути, якби ми мали більше людей і сотні, якщо не тисячі, балістичних ракет... Ймовірно, для звільнення міста такого розміру знадобилася б величезна кількість людей, а я просто не думаю, що зараз їх є».
Російським військам вдалося закріпитися в глибині міста на лінії фронту і за допомогою безперервних ударів дронів по звуженому коридору доступу України вони перешкоджають постачанню військ Києва.
Оскільки російські війська контролюють більшу частину Покровська, супутнє місто Мирнийград «знаходиться під загрозою оперативного оточення», написала в суботу українська група з моніторингу війни DeepState.
Нездатність військових запобігти повзучій російській інфільтрації в місто підкреслила дисбаланс людських ресурсів Києва та Росії, яка має набагато більшу кількість населення, з якого може черпати ресурси, і яка, незважаючи на великі втрати, змогла поповнити свої сили на передовій добровольцями, яких привабили значні фінансові стимули.
Виступаючи в неділю на українському телебаченні, верховний головнокомандувач Збройних сил України Олександр Сирський заявив, що ситуація в місті «в цілому під контролем», оскільки інтенсивність російських атак в місті зменшилася. «Звичайно, є план Б і план В для всіх сценаріїв», – сказав він.
У жовтні російським піхотним загонам вдалося прорвати українську оборону і закріпитися в підвалах багатоповерхових будинків, незважаючи на майже постійні удари українських безпілотників.
Президент України Володимир Зеленський повідомив журналістам минулого тижня, що 314 російських солдатів проникли в місто. Наприкінці жовтня він називав цифру близько 200.
Україна вже давно намагається поповнити свої бригади на передовій за допомогою призову до армії чоловіків віком від 25 до 60 років, які придатні до військової служби. Кожен кілометр передової в середньому охороняють лише чотири-сім українських піхотинців, заявила в жовтні Марія Берлінська, українська волонтерка, яка має тісні зв'язки з військовими.
Київ також бореться зі зростанням кількості дезертирства. За даними прокуратури України, у жовтні було відкрито майже 20 000 справ про самовільне залишення частини та дезертирство, що є найвищим місячним показником цього року.
Скільки чоловіків насправді дезертирують, невідомо, оскільки українські солдати регулярно залишають підрозділи, очолювані командирами, яких вважають безвідповідальними, щоб приєднатися до кращих — бригади змагаються за те, щоб залучити колишніх дезертирів.
Але значна кількість новомобілізованих солдатів втікає задовго до того, як дістатися до своїх підрозділів, повідомив Financial Times один військовий чиновник.
«В результаті сухопутні війська не розширюються, а фактично скорочуються», — сказав Конрад Музика, директор Rochan Consulting, польської групи, що стежить за конфліктом. «Щільність українських військ вже настільки низька, що деякі ділянки фронту фактично охороняються лише дронами».
Нестача бійців змусила українських командирів приймати все більш складні рішення.
Наприкінці літа 2024 року російські війська наблизилися до агломерації Покровська. Але протягом кількох місяців їхнє просування залишалося повільним і важким, оскільки українські екіпажі безпілотників атакували невеликі групи штурмовиків, які намагалися просунутися від однієї лінії дерев до іншої через відкриті поля навколо Покровська.
У липні загони легкоозброєних російських піхотинців почали намагатися просунутися в саме місто, але в кінцевому підсумку були відбиті завдяки українським бойовим підрозділам, відомим як «пожежники», які відправляються в найгарячіші точки на лінії фронту.
Однак у серпні кілька з цих підрозділів були відправлені на 20 км на північ, щоб зупинити несподіване просування російських військ на 15 км вглиб, яке загрожувало оточити низку міст, важливих для оборони Донецької області.
«А Покровськ не мав переваги таких груп протидії проникненню», — сказав Роб Лі, військовий аналітик і старший науковий співробітник Інституту досліджень зовнішньої політики.
Водночас російський наступ на Покровськ дозволив Москві розгорнути елітні підрозділи безпілотників, які атакували транспортні засоби, що в'їжджали і виїжджали, виснажуючи ті нечисленні українські сили, що залишилися.
Наприкінці жовтня до Покровська знову були відправлені спеціальні підрозділи сухопутних військ, служби безпеки та військової розвідки України.
Однак український офіцер, розгорнутий поблизу Покровська, сказав FT, що ці підрозділи, ймовірно, були розгорнуті занадто пізно, щоб істотно змінити ситуацію.
Україна не хоче вирішувати проблему нестачі особового складу шляхом призову більшої кількості чоловіків. Натомість вона прагне збільшити кількість добровольців і більше покладатися на елітні підрозділи безпілотників.
Проте цього року Київ запровадив однорічний контракт із фінансовими стимулами, щоб залучити чоловіків віком від 18 до 24 років, які звільнені від призову, та продовжив амністію для дезертирів, які повертаються до лав армії.
Зеленський також заявив, що збройні сили запропонують всім солдатам нові короткострокові військові контракти на строк від одного до п'яти років — це давня вимога солдатів, термін мобілізації яких є невизначеним і які в деяких випадках воюють з 2022 року.
Однак ці заходи або не дали очікуваних результатів, або ще не почали діяти. Міністр оборони Денис Шмигаль заявив, що нові контракти будуть доступні на початку наступного року.
Існують також побоювання, що наполегливість Києва у спробах утримати Покровськ, незважаючи на погіршення ситуації, закінчиться долею попередніх українських опорних пунктів, втрачених на користь Росії: хаотичним, кривавим відступом під вогнем.
«Я побоююся, що, якщо не вжити правильних заходів, битва за Покровськ може вплинути на сприйняття збройних сил», — сказав Музика з Rochan Consulting.
«Якщо люди побачать, що ми знову переживаємо Бахмут, Авдіївку чи Вугледар, вони не матимуть мотивації приєднуватися, боячись опинитися в тій самій ситуації».
