Одна підписниця (вже колишня) під моїм постом про Пристайка запитала: «Невже формула Штайнмайєра - це гірше за війну?» На це я мушу відповісти окремо.
1. Сама така постановка питання є верхом аморальності й тупості, бо відображає рашистську тезу, ніби від України залежало, чи почнеться путінська агресія. Тож, тут уже канделябром вперіщити було б незайвим.
2. Але навіть не це головне. Якби ми (агресивна меншість) не завадили тоді владі прийняти умови московитів, становище країни сьогодні було б неспівмірно трагічнішим.
Саме в тому й полягав план А Путіна: провести в умовах тотального контролю РФ вибори в ОРДЛО - вибори, визнані Україною, а значить, і світом. Само собою, там зберігалася власна армія, повністю контрольована РФ (наприклад, у статусі спецзагонів поліції) та інші силові структури РФ. Після того в Україні починалася повноцінна громадянська війна. І Путін спокійно вводив би війська під приводом миротворства.
Якою була б у цих умовах реакція Заходу? Думаю, приблизно такою, як у Сирії, де Асад із Путіним вбили півтора мільйони людей (переважно, мирних) у майже повному мовчанні цивілізованого світу. Бо той терпіти не може втручатися в громадянські конфлікти. Тож, українські воїни в цих умовах не те що на F-16 не могли розраховувати, а щиро тішилися б бронікам та патронам для АКМ, партизанячи десь на Прикарпатті.
Я абсолютно впевнений, що саме 5-10 тисяч горлопанів, котрі щоразу збиралися в 19-21 роках на Майдані з лозунгами «Ні капітуляції» (плюс настрої в соцмережах) та проукраїнська парламентська опозиція врятували суверенітет України.
П.С. Але ви продовжуйте розповідати, якого високопрофесійного дипломата Пристайка ми щойно втратили
