"Невзоров і К" - Віктор Бобиренко

"Невзоров і К" - Віктор Бобиренко

Вся лєнта позавчора сяяла обуренням про надання громадянства Невзорову.

Я, власне, теж за те, щоб спочатку дати громадянство тим, хто зі зброєю в руках захищає Україну.

Тут справа от у чому. Наша влада має комплекс меншовартості. Свої експерти і філософи не шануються. Бо, як кажуть - нема кумира у своїй вітчизні.

От вони бідолашні і дали громадянство своєму російському кумиру.

Натомість у багатьох в Україні оскома від російських експертів. Бо вони ще й беруться повчати нас. І говорять, що є "харошиє рускіє".

І отут стоп. Солідарний з тими, хто не дуже у захваті від російських "кумирів".

Але вони мають свій фронт. Вон ламають стереотипи у якихось росіянців. Вони лікують хоч когось від вивиху мізків. Хоч когось відтягують від Скабєєвої.

І вони ситуативно наші союзники.

Черчіль он ненавидячи більшовиків вимушено пішов на союз зі Сталіним. Одним злом захищався від іншого.

На росії зараз дії путіна підтримують 82% росіянців (квітень, Левада-центр).

І війна йтиме доти, доки ця підтримка буде.

Найкращим демотиватором, звичайно, будуть кладовище і госпіталь. Демотивацію створюватимуть ЗСУ.

І бажаючих воювати на росії ставатиме менше.

Але коли рускає обчєство попливе і починатиме дозрівати до "штик в зємлю" - хтось мусить вийти і капати їм на мізки, сіяти ненависть до путінської камарильї.

І тоді Латиніна, Фейгін, Невзоров - стануть нам сильно у пригоді.

Бо росіянцям хтось мусить казати "путінкапут".

Так війна скінчиться швидше.

Читав я якось спогади Льва Копелєва. Він сидів разом з Солженіциним. І добре знав німецьку.

Він був у підрозділі, який в мегафон кричав "дольчензольдатен сдафайся".

Так от він писав, що у 41-42 році німці взагалі не здавалися. І з нього всі сміялися: бєсполєзний чудак на фронті.

У 43-му почали здаватися одиниці.

А вже у 44му він під Мінськом сам взяв у полон 300 німців. А всього за війну - кілька тисяч.

Полонені не воюють. І не вбивають наших. Хто деморалізує ворога, наш попутник. І тимчасовий союзник.

Навіть якщо нам особисто він не подобається.

А з рускімі треба комусь говорити.

Зараз вони кажуть:

- путін дажимай, чтоби наши мальчікі нє пагіблі зря.

А треба змінити на:

- харош ваєвать. А то і еті мальчікі пагібнут зря.

Як тільки більшість росіянців почнуть таке говорити - війна закінчиться.