1. Мова, звичайно, не про Трампа, а про Зеленського. І не про людину Зеленського, а про президента і його політичну карʼєру, в якій інфантилізм досі відігравав центральну роль.
2. Інфантилізм я маю на увазі зовсім не особистісний (хоча це й одна з визначальних рис його характеру), а особливість менталітету нашого богоспасаємого народу. Саме інфантильна віра в найпростіші рішення зробила серіального персонажа президентом, саме вона утримує його на посаді з високим рейтингом довіри попри абсолютно катастрофічні наслідки його діяльності.
3. І ось тут ми приходимо до найіронічнішої подробиці його політичної карʼєри. Мирні перемовини під час війни, котра не закінчилася повним розгромом однієї з сторін - це ЗАВЖДИ процес надзвичайно компромісний і болючий (особливо, для жертви агресії).
Прийняття гірких результатів такої війни при підписанні угоди про припинення вогню вимагає такого рівня відповідальності, сили характеру й самопожертви, котрих Зеленський навіть близько ніколи не демонстрував.
Але, під тиском обставин і союзників, цілком імовірно, на цей раз буде змушений.
І ось тут ми побачимо найбільший парадокс. Наш інфантильний нарід, котрий пробачив Зеленському катастрофу початку війни, наругу над Конституцією й злодійство, покарає його саме за перший мужній і відповідальний вчинок у його історії.
П.С. Я абсолютно не стверджую, що Зеленський здатний дійти до найліпшого для України компромісу - тут у мене надія радше на європейських союзників.
П.П.С. Я абсолютно не стверджую, що Путін уже готовий до якогось прийнятного варіанту врегулювання - просто не виключаю цього. І розумію, що на якомусь етапі це має статися
