"Нотатки консерватора ч.7" - Віталій Гайдукевич

"Нотатки консерватора ч.7" - Віталій Гайдукевич

…Розмови про ідентичність і самозбереження так і залишаться розмовами, якщо консервативна ідеологія не матиме надійних спонсорів усередині країни. Зрозуміло, що ним не може стати капітал ані західних філантропів, ані транснаціональних корпорацій, ані пов’язаного з Росією олігархату. В Україні є (чи є?) чималий прошарок, бізнесменів, для яких збереження та зміцнення державності є й питанням особистого успіху. Цих людей не переконати байками про соціальну рівність і гідну пенсію «як у ЄС». Натомість їм важлива гарантія недоторканності власності й прозорі правила гри — ось мова, зрозуміла людині, яка прагне заробляти гроші…

Консерватори наполягають – приватна власність - священне право. Позбавлення приватної власності когось кимось є крадіжкою. Разом із тим, консерватори визнають існування обмеження права приватної власності, а також те, що окремі блага мають знаходитися у суспільній власності.

Консерватори вважають, що будь-яке порушення права приватної власності, має бути морально обгрунтовано. При цьому пояснення, із причини чиєгось приватного або суспільного інтересу – не працюють. Консерватори не погоджуються, що суспільство може позбавити свого громадянина ЗАКОННО НАБУТОГО майна, навіть якщо усі громадяни цього вимагатимуть. Так само громадяни не мають права приймати закони, які відкидають приватну власність. НАВІТЬ ЯКЩО УСІ громадяни таких законів хотітимуть. Саме тому консерватори погодяться на обмеження демократії, а ліві – навпаки, захищатимуть необмежену владу більшості і вклонятимуться демократичним процедурам, які б негативні рішення не були схвалені в наслідок їх застосування.

Консерватори вважають єдиним законним інститутом перерозподілу власності між громадянами – вільний ринок. Він є невід’ємною рисою громадянського суспільства. Ринок, який допускає незаконні, аморальні види власності і угод , є інструментом обману і насилля.

Консерватори позитивно ставляться до матеріального стану і вважають його зростання благом. Це необхідна умова доброчесності, як показника здоров’я суспільства. Саме тому республіканці вважають бідність причиною злочинності, дикості, несвободи і насилля. Перш за все тому, що голод і злидні зазвичай можуть розглядатися особою, як достатній привід ухилятися від моральних обов’язків і доброчесності співіснування в громаді. Другий аргумент - бідні (позаяк бідність = слабкість) є природніми жертвами різного роду зловмисників, а злидні на загал є слабке місце будь-якого суспільства.

Відтак консерватори з одного боку зацікавлені в стабільному збагаченні громадян - вони сприймають це не лише як фактор зростання загального блага, а й чинник збільшення стабільності і спокою в суспільстві. А з іншого боку консервативна/республіканська ідеологія прагне/має в першу чергу спиратися на добру волю і жертовність дрібних і середніх капіталістів.

Віталій Гайдукевич