Насправді д`Артаньян не рятував королеву Анну Австрійську від підступів кардинала Рішельє. На той час д`Артаньян був дуже малий. Підвіски їй привіз кур`єр від Бекінгема, а зникнення двох з них герцог помітив сам. Зрізала їх коханка Бекінгема леді Клерік, аби помститися.
Кохання між королевою та герцогом спалахнуло багато в чому через те, що король Людовік ХІІІ був до неї байдужий. Він більше по чоловікам... До речі, герцог Бекінгем починав як коханець короля Англії Якова І.
Герцога Бекінгема убив фанатик-одинак на прізвище Фелтон і міледі Вінтер тут ні до чого. Убивця ненавидів Бекінгема, як і більша частина англійців за поразку від французів.
Анна Австрійська народила своїх дітей, в т. ч. знаменитого "Короля-Сонце" Людовика ХІV не від чоловіка - Людовик ХІІІ не міг мати дітей.
Кардинал Рішельє дійсно був закоханий у королеву Анну, але та його люто ненавиділа, бо була страшною інтриганкою і намагалася стати реальною правителькою Франції, чому розумний і патріотичний перший міністр заважав.
А от з іншим кардиналом - Мазаріні, у королеви таки був зв`язок - після смерті чоловіка, - й подейкують, що вони навіть таємно одружилися.
Дивно чому Дюма так вивернув цю історію, адже вона сама по собі тягне на ще більш захопливий сюжет. Напевне, через те, що для роману Рішельє-патріот, мудрий державний діяч не годився. От письменник і зробив з нього злобного інтригана. А з мушкетерів, які відрізнялися тупістю, буйством, пиятикою та розпустою - героїв.
Ну і про д`Артаньяна. Це реальна історична особа. Звали його Шарль Ож'є де Батц де Кастельмор, граф д'Артаньян. Титул графа він собі привласнив, будучи в зеніті слави. Це каралося, але закон людини, наближеної до короля, не стосувався.
Д`Артаньян служив і в мушкетерах, і у гвардійцях. Прославився не лише як хоробрий вояк, але передусім - як неперевершений майстер таємних операцій. Він був особистим шпигуном кардинала Мазаріні, від якого дістався "у спадок" Людовику ХІV, для якого виконував різні брудні доручення. Так, саме він заарештовував і кілька років охороняв міністра фінансів Фуке, а також герцога Антуана де Лозенна.
До маршала Франції він не дослужився - маршальський жезл отримав його племінник П'єр Монтеск'ю д'Артаньян. Сам він мав звання генерал-майора. Загинув у віці 60 років на війні з Нідерландами, отримавши кулю в голову. Підлеглі настільки поважали свого генерала, що поклали кілька своїх життів, аби винести його тіло з поля бою.
І да, з Портосом, Атосом і Арамісом д`Артаньян не дружив, хоча Дюма і взяв за їхній прообраз реальних осіб:
Анрі д'Араміц (Араміс), Арман де Сіллеґ д'Атос д'Отв'єль (Атос), Ісаак де Порто (Портос).
Останній навіть мушкетером не був і служив у роті королівських гвардійців, протестант, між іншим. Немає жодних свідчень про те, що і ця трійця водила між собою дружбу, або навіть знала один одного.
Живіть тепер з цим
