В нашому обідньому випуску рубрики #не_арестович я хотів би поговорити про медицину. А саме - про діарею, ну а якщо вже зовсім точно, то про інформаційну діарею, також відому вже як "синдром Геращенка".
Симптоми: непереможне бажання поділитися з усім світом щойно отриманою інформацією, незалежно від того, є інформація правдивою чи ні, а також незалежно від наслідків розповсюдження цієї інформації.
Типовий приклад.
Мобілізоване сонечко служить на продскладі батальйону і чує, як хтось каже, що розвідка батальйону зайшла у Новозалупівку.
Сонечко негайно дзвонить додому і каже:
- Мамо, тато, я у вас маладєц, ми взяли Новозалупівку.
Мамо негайно розповідає про це сусідці, яка дуже досвідчений волонтер, вона волонтерить аж з 27 лютого 2022 року.
Сусідка викладає пост:
"Любі друзі! Сонечкам, яки щойно звільнили багатомільйонне місто Новозалупівку, терміново потрібні карематори, глушники та шоломи Тор-Д, номер картки внизу. Молимося за наших хлопчиків!"
Пост за 10 хвилин моніториться ІПСО ЗС РФ і... І розвідка батальйону гине під обстрілом, Новозалупівка залишається під контролем ворога.
Скажіть мені, шановні, ось навіщо лізти поперед батьки в пекло і відкривати свої хліборізки тоді, коли вас про це ніхто не просить? Чи народ України не переживе добу без таких важливих новин, блядь???
Ну а про йобаних сонечок, котрі такі речі розповідають рідним та знайомим - окрема розмова.
