Всі вірять, що інавгурований президент США досить легко використає сукупну силу Америки і його особисту, яка ближче до магії, для голлівудського сценарію нового блокбастера, де нова Америка всіх перемагає.
Прийшов месія. Його не чекали. Боялись, що за його омолодженим обличчям ховається сам диявол. З натхненною вірою в себе, читаючи інавгураційну скрижаль, він не залишив нікому жодного сумніву – куля, яка пройшла повз вухо, була знаком запиту на його особливу земну роль, сильнішу від людської сили.
Це «Боже провидіння», Бог врятував його, аби «зробити Америку знову великою».
Тепер ніхто його не зупинить, не змінить його планів для «захоплюючої нової епохи національного успіху… з цього моменту занепад Америки припиняється… ми починаємо революцію здорового глузду. День звільнення».
Ніхто не вірить. Бояться говорити й навіть думати. Трамп збирається перезаснувати Америку. Її механізми іржаві й застарілі. На зміну глибинній державі, складнючій системі стримування і противаг, неконтрольованій демократії стане демократичний диктатор.
Натомість важкій неповороткій величезній бюрократичній системі прийде штучний інтелект під контролем техногігантів. Вони всі зібрались на інавгураційний бал в Ротонді Капітолія і не приховували емоцій на вершині торжества.
Олігархократія. Якщо народ буде «проти», його робочі місця замінять значно ефективніші роботи, а незгодним вставлять чіпи Маска. Із США будуть «розширюватися» в Гренландію, Панаму, Канаду, Мексику?
«Наші пращури перетнули океани, пустелі, ми підкорювали величезні гори, ми підкорювали Космос, ми розщеплювати атом. Немає нічого, що Америка не могла б зробити. Ми ступимо на Марс, ми ступатимемо на нові планети».
В кінці 19-го – початку 20-го століття «барони-розбійники» монополізували більшу частину економічної системи США. Тоді (1848 рік) найбагатшим олігархом був Джон Астор з капіталом 20 млн доларів (сьогодні 545 млн). На початку 20 століття його обігнав Джон Рокфеллер, який контролював 80% світових запасів нафти (Google має 90% ринку в ЄС та 67% в США).
Вони перед початком Першої світової війни швидко перетворили США з аграрної на високоінтелектуальну країну, будували гігантські бізнес-імперії й накопичували велетенські статки.
Під тиском суспільства республіканський президент Теодор Рузвельт в 1906 році провів деолігархізацію. Наприклад, примусово розділивши рокфеллерівську Standard Oil на 34 компаній.
США із Трампом на початку шляху олігархічного альянсу монополізації не лише високотехнологічного бізнесу, але й разом із безпрецедентною концентрацією фінансово-економічної й політичної влади.
Мільярдери стають міністрами, а техно супермільярдеру Маску Трамп віддає право на перезаснування, реконструкцію історичної, політичної й, зовсім не виключено, конституційної системи США.
Трамп не залишив в цьому напрямку жодних сумнівів. Його обличчя випромінювало твердість і сяяло благородством великого сюзерена.
Він втрачався, губився лише двічі: коли опинявся поряд із новим секс-символом Америки, власною дружиною Меланією і тоді, якщо повертався спиною до операторів.
Консервативний стиль американського дизайнера Адама Ліппса як би повертав всіх до образу старої Америки з присмаком Британської монархії.
Майже військовий ансамбль – чіткі лінії ідеальної фігури, гострі кути, широкі плечі, високі горло блузи та міцно застібнуте пальто. Капелюх-канотьє із широченними крисами закривав половину обличчя, захищаючи її особисту фортецю, яку тричі безуспішно долав Трамп з поцілунком.
Багато хто подумав, що Трампа варто було б обрати найперше через Меланію, як символ американської мрії. Звичайно, Трамп не був ефектний в спину.
Стомлене і вже не таке впевнене тіло, вікова сутулість, розмиті, без форми, контури під пальто. Тоді він ставав Байденом, який сидів на відстані витягнутої руки, очікуючи неприємностей і засуджень.
Трамп лише політологічно дав зрозуміти, що епоха Байдена буде викреслена з американської історії. Можу тому він не лише вийшов із ВОЗ, Паризької кліматичної угоди, але й припинив усі програми допомоги США іноземним державам на 90 днів.
Для проведення їх аудиту: «Індустрія і бюрократія іноземної допомоги не відповідають американським інтересам». І в багатьох випадках суперечать американським цінностям… та слугують дестабілізації миру у всьому світі, просуваючи в іноземних країнах ідеї, прямо протилежні гармонійним і стабільним відносинам усередині країн і між ними».
Україна – найбільший реципієнт США в програмах PDA, USAI та FMF. Україні, аналізуючи якісь додаткові правові позиції указу президента США, одразу заявили, що саме тому він не належить до зобов'язань допомоги Україні. Тим більше, що вона надана законом Конгресу, який не скасований.
А рішення Трампа стосується програм розвитку ООН, підтримки біженців, захисту прав людини, миротворчих ініціатив тощо.
Поки що жодного розʼяснення з приводу наказу Трампа Білий дім не дав. Великий Дональд в інавгураційній промові не згадав війну Росії проти України й зробив вигляд, що ця тема не настільки важлива, як стратегія «нової Золотої ери Америки». Проте він взяв на себе зобовʼязання «закінчити війни навіть в які не вступали. Я буду людиною, яка встановлює мир у всьому світі».
Це фундаментальна позиція, бо вона повністю протилежна стратегії Путіна. CNN назвало дві причини відсутності фокуса Трампа на Україні.
Перша – суть відповідальності за слова і дії вже як президента, який більше не може зловживати популізмом. Друга – Трамп став набагато розумнішим, бо «усвідомив, наскільки важке завдання припинити війну в Україні й що легкої перемоги він не матиме».
Але це б не завадило йому згадати про війну на європейському континенті, яка буде вимагати особливих зусиль дипломатії для її завершення. Трамп уникнув згадки про Україну через Байдена.
Він твердо переконаний, що саме 46-й президент допустив цю війну, несе за неї відповідальність і він не може, не хоче і не буде підтримувати продовження ескалації. Тим більше, що він не має ще достатнього глибокого розуміння природи й наслідків вторгнення Путіна і не впевнений в ньому, як в переговірнику, здатному відступити.
В Європі занепокоєні мовчанням Трампа. Від її імені стурбованість з цього приводу висловила міністр економіки й фінансів Швеції Елізабет Свантессон. Трамп зосередив свою промову виключно на Америці й планах її величі. Він обійшов мовчанням ЄС, НАТО, своїх вірних індо-тихоокеанських союзників, друга Ізраїль, боротьбу з тероризмом, якщо не вважати визнання навколишніх наркокартелів терористичними організаціями.
Під тиском журналістів йому довелося розкрити частину теми по Україні вже в Овальному кабінеті в Білому домі.
Спочатку призначений держсекретар Марк Рубіо, якому Байден залишив довгограючий подарунок, виключивши 14 січня Кубу зі списку держав-спонсорів тероризму, заявив CNN, що головний план США закінчити війну.
І розставив деякі крапки: «Росія – агресор у цьому конфлікті, але ця війна має закінчитись… я не хочу і не можу визначати часові рамки, окрім того, що кожного разу, коли ви намагаєтесь покласти край конфлікту між двома сторонами, жодна з яких не може досягти своїх максимальних цілей, кожна сторона повинна буде чимось поступитися».
