Добре, що телефонна розмова Володимира Зеленського з президентом США відбулася. Цей контакт був обов’язково потрібним для Києва. І обов’язково напередодні зустрічі Байден-Путін у Женеві. Опинитися в політичному лімбо у такому контексті було б катастрофічним. Водночас, не все так райдужно, якщо відійти на один крок від ейфорії і подивитися на ситуацію з відстані, об‘єктивно.
Що не так?
1- Часові рамки телефонного контакту Байдена з Зеленським є помітно віддаленими від Женеви. Класичний дипломатичний символізм передбачав би інший графік: чим ближче до зустрічі, тим сильнішим був би сигнал, передусім Росії і Путіну. І тим актуальнішою була б інформація для Байдена з Києва. Вашингтон свідомо пішов на високий контакт з Зеленським раніше, щоб до зустрічі у Женеві тінь цієї розмови не нависала над переговорним столом. Це насторожує і мало б мобілізувати українську сторону не на ейфорію, а на активну роботу. Обнадійливо, що глава держави набрав прем’єра Канади. На черзі мали б бути ще Лондон, Париж, Берлін, Мадрид, Гаага, Варшава, Вільнюс, Таллінн як мінімум.
2- Особиста зустріч президента США з президентом України у Білому домі є гарною новиною для зміцнення стратегічного партнерства між сторонами. Так само це прекрасна новина для налагодження особистих контактів між першими особами. Однак присмак від цього запрошення солодко-гіркий. Більше місяця після зустрічі з Путіним у Женеві - занадто довга пауза, яку не можна не заповнити. Прикро, що під час розмови радники не підказали Зеленському домовитись з Байденом про телефонний контакт одразу після його зустрічі з Путіним. Така розмова була б показовою і засвідчила принцип «нічого про Україну без України» і справді високий рівень уваги до нашої держави у Вашингтоні.
3 - Хай би як Зеленський не стверджував, що зміни до прес-релізу Банкової після розмови з Байденом є «несуттєвими», суттєвим тут є сам факт змін. Як можна було допустити, що позитив телефонного спілкування був нівельований помилковою ейфорією? Контакти такого рівня мають коментувати не позаштатні радники, які не несуть жодної відповідальності за свої слова, а професійні дипломати на Банковій. Щоб не червоніти на весь світ. Звертає увагу, що розмову Байден-Зеленський з американського боку коментували прес-секретар Білого дому і радник з питань нацбезпеки.
4 - Зеленський далі робить вигляд, що не розуміє виграшного коду доступу до більшої довіри на рівні Вашингтону. Інакше Блінкену не довелося б нагадувати про очікування Вашингтону від Києва ще до особистої зустрічі Зеленського з Байденом. Випад з корпоративним управлінням - це саме про нерозуміння сигналів західних партнерів. Від Києва очікують справжньої, не показової, імітаційної, роботи на шляху реформ. Не постановочної, а справжньої боротьби з корупцією. Ключове слово в цій історії - колишні власники Приватбанку. Здається, що на Заході вже зрозуміли, що «читати по губах» чи натяками не є сильною стороною Банкової, а тому говорять вже прямо: «очікуємо кримінальних справ!» Цікаво, чому цього не чують в перших кабінетах Банкової?
І ще одне: до нинішнього моменту логіка розвитку діалогу з США залежала від Вашингтону, не Києва. Помилковим думати, що своїм інтерв’ю Axios Зеленський міг спровокувати Байдена на дзвінок (тим більше коли про нього відомо було ще до інтерв’ю). Києву варто напружитися, щоб і засвідчити прогрес на шляху реформ, і справжню готовність до останнього битися за національні інтереси України на полі бою з агресором. Байдену потрібна відважна, впевнена, об’єднана та європейська Україна, яку хочеться захищати всім на колективному Заході.
