"ОПЕРАЦІЯ ІНФОРМАЦІЙНА І ПСИХОЛОГІЧНА" - Дмитро "Калинчук" Вовнянко

Помилуйтеся - отаку блювоту прислали в коментарі моєму знайомцеві. Так, хлопець зараз служить у тилу, на відповідальній посаді. Хлопець (або вже дядько) - у ЗСУ пішов добровольцем ще в 14-му. Брав участь у численних боях. Освоїв мінно-вибухову справу, військові збагнуть який там рівень ризику і якого ризику. Дослужився до офіцера. У лютому 2022 р. вступив у бій.

А потім перевід у тил. На посаду на якій мусить бути пропечений фронтовик, а не тиловий кар'єрист.

Тепер йому якесь невідоме пише "а чого ти не на нулі"? Що він відчуває читаючи таке?

Бо розумієте в чому справа. По-перше, армія це така установа, де особито ти не вибираєш де й ким тобі служити. Тобі - НАКАЗУЮТЬ. Вже на цьому етапі можна завершувати всі пояснення. Людина служить там де їй наказали і власні бажання людини для командирів - лише привід для роздумів. Це робиться тому, що армія існує для війни, а на війні людина має працювати там де вона буде максимально ефективна з погляду командирів.

І схеми обходу рішень командирів часто мають украй неприємні наслідки. Наприклад я вже знаю приклади, коли хлопцю що перевівся з частини у частину через СЗЧ, заявили: "Ти не перевівся, ти обхезався і втік з армії, а тебе зловили і відправили на нуль". Всім хто вдався до таких способів треба усвідомлювати - отаке звинувачення тепер над ними тяжітиме до смерті. Особливо його пригадають, коли такий фронтовик вирішить обійняти високу посаду або спробує взяти участь у виборах. Навіть не сумнівайтеся.

Проте, існує ще й по-друге. І озвучується воно так - війна це командний вид сторту, і для досягнення результату ти мусиш робити те і там, де ти найбільш ефективний. Коли мені запропонували стати інструктором (бо був інструктором в часи АТО у волонтерів), мене тригернула фраза: "Збагни, якісно навчати десять пілотів БПЛА щомісяця, це набагато важливіше ніж водити на фронті один БПЛА". І це правда. мої випускники наразі - по всьому фронту. Сукупно вони завдали ворогові такої шкоди, якої за інших умов я сам не завдав би ніколи. Те саме стосується інструкторів з мінно-вибухової справи, зі снайперської справи, з тактичної медицини, з підготовки механіків-водіїв. те саме стосується логістів, зв'язківців, програмістів, діловодів...

Якщо всі вони одного дня підуть на фронт стріляти з автоматів, ЗСУ швидко опиняться голодні, неозброєні та необучені - очевидно, що такі ЗСУ це блакитна мрія Москви. Бо такі ЗСУ ворог здолає одною лівою. Але - не може.

Взагалі, мушу сказати, що уявлення пересічного громадянина про війну має сильний перекіс. У нас дуже шанують тих хто на нулі. При цьому якось непомітним лишається той факт що на нулі особа може місяцями стояти на блок-посту у 15-20 км від нуля. Так, там теж небезпечно. Але існує різниця між топтанням блоку і штурмом посадки - погодьтеся.

Водночас інструктору який добами не вилазить з полігону запросто можуть заявити: "Так ти ж не на фронті - ти у тилу". Це приносить свої наслідки - на навчальних центрах постійна нестача інструкторів, а інструктори переведені з фронту дуже швидко бажають повернутися на фронт. Вже навіть існує заборона переводити інструкторів у бойові бригади.

Власне - оце й треба ворогові. Аби досвідчений фахівець не якісне забезпечення батальйона організовував і не пілота на ФПВ навчав - а аби він сидів в окопі і стріляв з автомата.

До речі, в окопі буде все те саме. "Щось ти надто чистий - певно служиш у штабі", "Нема ума - штурмуй дома" і подібне в коментах у фронтовиків лунає регулярно.

Бо знецінювати роботу воїна в його ж власних очах, деморалізувати і зневірити - це те чим воюючі армії займалися ще в часи Юлія Цезаря. Це - ІПСО, інформаційно-психологічна операція. І неважливо хто конкретно говорить воякові таку от мерзоту.

Маємо пам'ятати - її говорить ворог.