"Останнє побєдобєсіє" - Віктор Бобиренко

"Останнє побєдобєсіє" - Віктор Бобиренко

Усі воюючі держави так або інакше займаються пропагандою.

Інформаційна війна йде паралельно і як частина війни основної.

Основна мета таких пропагандистських воєн триєдина:

1) Зробити свою армію і суспільство більш патріотичним і стійким до труднощів війни.

2) Суспільство і армію противника дезорієнтувати, посіяти зневіру, пацифізм і панічні наслідки.

3) Зробити сусідні держави або нейтральними, а краще союзними.

Але держава, яка готується до війни – свою пропагандистську війну починає заздалегідь.

Гармати ще мовчать, а статті вже пишуться, відоси знімаються, заходи проводяться. Знову ж, все відбувається за усіма трьома напрямками.

Основою пропаганди є шаблони. Так вже сталося, що людині легше усе сприймати спрощено, узагальнено.

Узагальнення показують тенденції і спрощують. Із узагальнень формуються поведінкові стереотипи, кліше і шаблони.

Шаблони бувають різними. Але часто шаблони формують уявлення про соціальний статус і статусність.


І в цьому плані вони можуть бути направлені на різні групи населення. Наприклад статеві: «Усі баби дури» чи «усі мужики козли».

Є професійні. Наприклад: «усі лікарі мають поганий почерк».

Але є і етнічні. Які часто бувають не лише нейтральними, а і образливими для етносів/націй.

От простенькі гастро-етнічні.

Приклад: українці - саложери. Я знаю кількох патріотів, які не люблять сала. Але тим не менш такий шаблон існує. Надто – у росіян.

І понеслося: макаронники, бульбаші, ковбасники, мамалижники, жабоїди. І у більшості людей тут же склався ряд: - народ і гастрономічне прізвисько.

Є етно-сексуальні порівняння. Хто ж не чув анекдоти про палких французів чи кавказців, чи холодних красунь Альбіону?

Гірше, коли про етноси складають анекдоти, які формують різко негативні шаблонні уявлення.

Як приклад – чукчі. На росії популярні анекдоти про «недолугих і простуватих чукчів»:

- Чукча, у Москві був?

- – був.

- Цигарки з фільтром курив?

- – курив.

- Ну і як?

- – та, поки фільтр куриш – що попало, а потім як «Пріма».

Чукчі не були упокорені росією, а мужньо відбивалися протягом століть. Ось з них і намагалися зробити дурників. Бо за рускім шаблоном – тільки дурень не захоче в братні обійми до рускіх.

Не заглиблюючись у тему зазначимо: шаблони формують бажанй для пропагандста поведінковй стереотип. Етнічний світогляд. А далі – як сніжна куля – суспільство саме формує стереотипи.

А той, хто вчора формував стереотипи, сам в них увірує і стає їх жертвою.

Отак напридумуєш анекдотів про Рабіновича по приколу – раз – і уже сам антисеміт.

Шаблони формуються через виховання.

Немало важливо знати – виховує не тільки сім’я, а і середовище. Якщо у вашому класі прийнято ржати з чукчів – скоріше і ви будете ржати. Або, принаймні, не захищатимете. Щоб самого не прийняли за убогого.

 Ну і підглядування один за одним. Бо ми ж не гірші за сусідів – робимо як вони. І ось уже татусі, збираючись компаніями на «дєньпабєди» випивають і розказують анекдоти про невтепних салоїдів чи дітей півночі. А діти прислухаються. І відтворюють шаблони у нових поколіннях.

Тобто, кого не любити – вони знають. Кого ненавидіти – підкажуть спеціальні «експерти». Класик – відправленй у пекло до Кобзона жиріновський. Який зневагу до українців, разом з колегами по цеху - перетворював у ненависть.

А путін, як білий і пухнастий образ - відшліфовував іншу грань – самозакоханість росіян. Класичне – ми б і без України перемогли Гітлера.

Ось і виходить формування шаблону. Грані діаманта сучасного фашизму мають багато граней. І кожна шліфується різними людьми. У кожного – свої меседжі, але разом – формування стереотипної поведінки

1) Влада розказує росіянам: «Ми такі кльові, ми велкй народ. Ми усіх перемогли, але при цьому завжди мирні. Росія не хоче війни, але кругом вороги, які хочуть у нас відняти землю нашу святу. Про святість і стійкість показують фільми, військові пісні співають лідери естради. Дух закручує від власної святості і всесильності.

2) Різними Данілами Багровими у фільмах типу «Брат/Брат2» герой (на якого хочуть бути схожими прищаві пацани і йому віддатися дівчата) запросто говорить, що американцям скоро кірдик, і пояснює усім, що недолюблює євреїв чи українців. І малолітки сприймають слова обожнюваного героя прямо у підсвідомість. На довершення - навіть серійний убивця мститься українцям «за Севастополь».

3) «Незалежні» експерти на ток-шоу, в залежності від «профілю», або грамотно розказують як і чому англосакси погрожують росії і чому Україні не можна в НАТО. А інші емоційно переходять на крик і планують перетворити все на радіоактивний попіл.

Усе це, повторене багатократно формують шаблони і стереотипи.

Але шаблони потрібно весь час подразнювати, щоб не забувались. Це як коли струпами береться рана, а її роздирають, щоб і далі кровоточила.

І має бути головний подразник. Цим подразником на росії вже понад двадцять років є 9-те травня.

9-те травня – це не один день. Це ціла інформаційна кампанія, яка розпочинається ще з кінця квітня і наростає. Апогеєм свята є парад, заяви влад усіх рівнів, клятви «єслінадапавтарім» і народними гуляннями. Але ще кілька днів після цього інформаційна хвиля затухає показами воєнних серіалів та спогадами в ЗМІ про свято.

Але цього року усе пішло не так. І основний подразник, основний інформпривід не задався.

Сам парад.

Парад – це формування спрощеного колективу і колективної відповідальності. Коли йде коробка – вона машина – де кожен – гвинтик.

Але усіх накручує спільна єдність. Саме тому, до речі, в усіх арміях муштрують стройовою. Щоб заразити відчуттям єдності. І знову ж – учасники не тільки ті хто йде. А і ті хто дивиться і співпереживає.

Але тут парад у Москві, коли російська армія воює – якось був не дуже доречний. Знову ж треба показувати міць і непереможність. А обстановка на фронтах – не надає оптимізму.

Та головне інше. Далі за парадом в останні роки несуть «безсмертний полк», щоб показати зв’язок поколінь.

А тут вже у безсмертний полк «вступило» багато Ванєчєк. Так багато, що це коле очі. І як-то: нести і діда і внука-правнука? Так дід хоч переміг. А ванєчкіне покоління – ні.

Абідна. Присмак несправжнього свята у росіянців залишиться надовго.

Але ми не заплачемо. У нас є за ким плакати.