Камінґ аут Путіна зі "статтею" про Україну схоже став стартовою відмашкою "останнього ривка" в намаганні кремлівського угруповання повернути Україну до складу Росії в будь-якому вигляді, хоча б частково.
І за будь-яку ціну. Це для Путіна вже не питання раціональності, це суто емоційний порив, в якому він має "врятувати Росію" - ту Росію, яка існує в його уяві, і уявлення про яку має в тому чи іншому вигляді до 80% росіян.
Ні, не всі ці 80% росіян готові за таку ідею ані померти на полі бою, ані потерпати від економічних наслідків навіть в умовах вже чисто релігійно-сектантського рівня промивання мізків державною пропагандою.
Протягом десятків років піднімаючи ставки в геополітиці, в самій Росії Путін вже не залишив собі шляху назад: він або реалізує заявлене, або отримує розчарування як помірних, так і найбільш агресивно налаштованих реваншистів, і назавжди перетворюється на голосний старечий пук. З біологічним годинником не посперечаєшся, йому байдуже на твої амбіції.
Упирі вимагають від вожака реальну жертву тут і зараз, і він має довести, що все, що робилося і говорилося в попередні роки, то було не просто бурління в животі.
Ще 5 років. Залишилось 5 років. За словами економістів це і є фінальний відрізок реальних можливостей Кремля зробити велику біду і відстрочити тонення Росії у внутрішніх економічних проблемах, з яких її вже не витягне жодний газопровід. Бо газопроводи Росії вже понад двадцять років не бізнес, а виключно геополітичний інструмент реваншу, що не має нічого спільного з самоокупністю.
Сьогодні Росія це невиліковний ігроман, який вчергове поставив залишки свого колись великого, але бездарно програного майна, "на бєлоє".
І знову програв.
Він абсолютно переконаний, що єдиний спосіб досягти справжнього благополуччя і отримати повагу в світі це виграш в азартні ігри, роблячи ставки з найбільшим коефіціентом.
І кожного разу, коли йому з жалості залишали трохи майна, щоб він одумавсь і почав життя заново, він знову і знову приходив до висновку, що азартні ігри - єдине, задля чого по-справжньому варто жити.
Наразі він знову засів в туалеті з зарядженою зброєю, сповнений почуття ненависті до казино, яке "єво опять фактічєскі ограбіло". Казино, якому він "віддав останнє", а воно йому відповіло чорною невдячністю.
І всі ігромани світу, затаївши подих, чекають на його помпезний вихід і криваву помсту тому казино, як сатисфакцію за власні програші.
Сподіваючись під шум бійки прорватися до каси і спробувати поцупити собі пару баксів, щоб у власному помешканні хоча б ще тиждень почуватися чимось, що має значення.
