Україні стало важче. Суспільство втомилося. Песимістів побільшало.
Про це свідчать усі дослідження.
Які ж фактори вплинули на те, що ми стали дивитися у 2025 рік менш оптимістично, ніж у 23й і 24й?:
1) Фактор рф. На думку багатьох - режим путіна начебто встояв і непідвласний санкціям.
А гарматного м’яса у Мордора вистачить ще на кілька років. І тому путін може нас у довгій війні пересидіти.
Це все звичні російські маніпуляції. І наша аберація — тобто викривлене бачення.
Завжди здається, що у сусіда більший. Унього - краще. Насправді у них все погано, просто путін бадьориться.
Все, що у них там показують — ще більша туфта — ніж у Єдиних новинах.
Але у нас народ ведеться, грузиться і панікує. Тому цей фактор впливає.
2) Управлінський фактор. Нами править ОПна - позаінституційна, некомпетентна, надзвичайно неефективна команда з “5-6 ефективних менеджерів”.
Їх влада базується на тому, що Найвеличніший наскільки недалекий, що навіть ці “менеджери” здаються йому крутими. А світ сміється. А ми плачемо.
3) Уся внутрішня комунікація побудована на брехні. Брехня — головний управлінський метод та інструментОПи. Картинка — важливіша від реальності. Тому відбувається постійна мімікрія під “свого” виборця. Рішення приймаються не з огляду на реальність, а з огляду того, як на це подивиться тьотя з базару, яка досі вірить у Його велич.
4) Вся вертикаль влади побудована на хапальному інстинкті. Найбільший демотиватор для суспільства і ЗСУ — тотальна корупція. Яких іще зашкварів ми не бачили? Ми бачили вже все.
А приходить завтра — і ми бачимо новий і страшніший зашквар. Ця камарилья нас не перестає дивувати.
5) Провалена зовнішня політика. Це так звана (термін взяв у Юрія Луценка) “політика хамства”.
“Альо, чьо ми не в НАТО” — вже хрестоматійне. Переговори ведуть тіпочки в худі і в кєдах, а не затягнуті в костюми і краватки дипломати. Це дратує західних політиків, а значить знижує наші можливості.
А наші тіпочки цього не помічають. Бо малограмотні. Бо думають, що “А король то голий” — це не про них.
6) Тому провалені всі плани і саміти миру. Тому до путіна на БРІКС — їдуть лідери великих країн. Фактор проваленої дипломатії, проваленої на всіх напрямках — це те, що інтуїтивно відчуваємо усі ми. І оптимісти стають реалістами. Реалісти втрачають надію.
7) фактор втрати принципів у світі. А все це тому, що світ змінився. Більшість стали грати в реал-політік. У часи Рейгана і США, і Папа Римський могли противитися злу, яким був СССР.
І оголосити проти нього хрестовий похід за вторгнення в іншу країну.
А згадайте, які широкі були коаліції проти Хусейна, коли той вторгся в Кувейт? А зараз світ помілкішав. Ми відчуваємо це і нам страшно. Бо якщо зло не лише не покарано — а його хочуть пробачити — це вже не той світ.
8) Фактор Трампа. Зараз хтось каже, що це для нас може і шанс.
Який шанс? Несистемний політик (прям як наш — тільки масштабніший) — який вже як і путін — пред’являє претензії. То до сусідньої Канади, бо вони йому здаються 51 штатом. То до Данії, бо йому чомусь потрібна Гренландія. То до Панами з проливом.
Та путін сміливо завтра скаже: “І оці хлопці мені не дозволяють колупатися в носі?”
Трамп сумнівається у нашій суб’єктності. А це порушення самого головного світового правила.
Можливо я ще щось забув, так ви у коментах додайте.
Усі ці фактор уже призводять до того, що оптимістів в Україні поменшало.
Зараз скажуть мені: А ЗСУ? Правильно. Наша камарилья докотилася навіть до того, що змістила Залужного.
Бо ми думали ще рік тому: ну хай там що, а війну у нас ведуть військові. Бо немає нічого гіршого, як втручання “піджаків” і політиків у справи військових.
Але і тут вони влізли. І особисто для мене це було у цьому році тривожним дзвіночком.
Але не втрачаємо надії. Бо поки стоять хлопці на усіх фронтах, і поки є оця єдність фронту і тилу — ми можемо сміливо дивитися вперед.
Усі суспільства втомлюються від війни. Втомились і ми, і супостати.
Але ми вистоїмо. Бо у нас на дві мотивації більше, ніж у них. Бо ми на своїй землі і за своє стоїмо.
Ми тут не за бабки.
І у нас дух міцніший.
Ну і по секрету: гуцули кажуть, що Бог — українець!
Тож не зважаючи на усю підлість ворога, слабкість/глупість певних світових політиків чи тупі зусилля внутрішньої камарильї — ми вистоїмо.
Бо з нами Бог і ЗСУ!
Слава Україні!
