НБУ оприлюднив оцінку економічного зростання України за ІІІ квартал поточного року в 2% (у I кварталі ВВП зріс на 2,5%, у другому – на 2,3%).
Варто зрозуміти складові цього зростання.
Очевидним є перший парадокс. Промислове виробництво за дев’ять місяців зменшилося на 0,3%, аграрний сектор теж скоротився (-0,7%). Істотно зросло будівництво (майже на 24%), але його невелика частка має незначний вплив на динаміку, як (у силу цієї ж обставини) і транспорт, що теж демонструє зростання. А що ж дає ріст? Хорошу динаміку демонструє торгівля. За підсумками дев’яти місяців вона наростила оборот на 8,8%. А це другий за масштабами сектор української економіки (після промисловості). За оцінками, він забезпечив з початку року близько 1,4% приросту ВВП, тобто його основну частину.
Але тут випирає другий очевидний парадокс. А що ж продає наша торгівля, що наростило обсяги продажів, коли промисловість у мінусі, сільське господарство теж? Таку динаміку даного сектора забезпечила не національна економіка, а імпорт. За 8 місяців поточного року його масштаби зросли на 27,4%.
Важко бути спокійним не тільки за таких темпів економічного зростання, але і його якості. Бо локомотивом нашого нинішнього економічного зростання виступає торгівля, що в свою чергу забезпечується значним нарощуванням масштабів імпорту.
