Я ще в 2014 році керуючи гуманітарним сектором Сумської області пропонував значно скоротити мережу закладів профтехосвіти.
Тому-що коли вивчилося найбільше покоління українців – покоління, народжене умовно за Горбачова десь з 1985го по 1990 роки – така мережа не відповідала дійсності. Дійсній потребі на кількість закладів. Дітей мало.
Знаю навіть принаймні два випадки, коли директори таких профтехучилищ, як гоголівський Чічіков – малювали мертві душі.
Так ось, усі директори і мери міст були категорично проти таких "раскладов". Воно й не дивно. Бо училище фінансувалося з державного бюджету (зараз з обласних) – а 60% Податку на доходи фізичних осіб (ПДФО) – надходили у міську казну.
Для нас же ж бюджет – це умовні гроші. Бо власну кишеню не жмуть. Тому і не жалко. Тому, до речі, ми й не в Європі. Бо там гроші рахують.
Тому і готові вчителі в таких закладах вчити пусті парти.
Так ось, я палкий прихильник закриття (злиття) деяких закладів профтехосвіти. Бо пора.
Але потрібно вирішувати все, намагаючись дійти згоди і злагоди. Щоб люди були працевлаштовані. І щоб закривали заклади малопотужні. Не перспективні.
А у нас усе через букву Ж.
В Сумах хочуть закрити заклад. Мощний. Потужний, перспективний. З власним басейном. З традиціями.
Але хочуть закрити. Бо визначено один критерій. Директор не такий.
Не гне спину. Фрондує з владою. Говорить: давайте я просто вчитиму дітей, а про політику забудемо. Це ж щось взагалі, так?
А головне – не з партії Слуга народу. І не робить їй «КУ». Не визнає кольорової диференціації штанів.
Кароче, і в час війни – Слуги керуються одним кар’єрним принципом: ти з нашої пісочниці – чи чужий нам?
А може ти ще й цукерки «Рошен» їси? А це вже геть єресь.
Отак під ніж йде заклад, який мав би бути перспективним. А слабкіші житимуть.
Бо партія сказала: «нада».
