З цього тижня моє сподівання на нашу перемогу - бо ми ж класні - перетворилося на впевненість.
Бо так виглядає за об'єктивними чинниками.
Фактично, ключові питання постачання в нашій війні бере на себе цивілізований світ. Зброя? Нате. Паливо? Нате. Санкції на РФ - ех, нате. Гроші? Маєте п'ять своїх річних бюджетів на оборону тільки в одному пакеті допомоги.
Ми вже можемо не боятися, що залишимося без грошей, без набоїв, без припасів. Принаймні, стратегічно - звісно, що все це не з'явиться відразу на усіх позиціях, як в ком'ютерній грі.
Але від нас зараз потрібно лише одне, хай і найголовніше - воювати. Стримати російський наступ, переозброїтися та звільнити нашу землю.
Результатом цього конфлікту стане демілітарізація, але не України, а Росії. Світ вже меншого не прийме. Від "давайте якось приведемо хулігана до тями" він вже перейшов до "давайте зробимо хуліганові ноги, як у фламінго, колінами назад". Ті, хто приймають стратегічні рішення, вже зрозуміли: Росія - сутнісний агресор, її мало просто зупинити. Треба зробити так, щоб вона втратила саму можливість на когось нападати. Не треба давати Путіну відійти, зберігши обличчя, треба вимазати це обличчя щонайменше в трьох видах біологічних рідин.
"Этот день мы приближали, как могли".
Сьогодні ми - вістря списа цивілізованого світу. Нас вже не впустять. Але й ми не маємо зламатися.
Російські передбачення справдилися наполовину. Наприкінці цього року розклад сил у світі зміниться докорінно. Просто в протилежний бік відносно того, як вони собі це бачили.
