Кілька днів тому у російських виданнях (так, я читаю російські видання, "ми дослідники калу") з'явилась цікава тема:
Байден дуже незадоволений Зеленським, америкоси скоро будуть міняти уряд в Києві, бо він вже не відповідає їхнім інтересам.
Хм, подумала я. Як швидко це гівно випливе в наших українських блогах?
І що я бачу сьогодні? Наші чудові патріоти видрали десь цитату Байдена, де він попереджував, і, набравши повні жмені цього московського гівна, почали радісно розмазувати його по фейсбучній стрічці.
Шановні зрадофіли! Те, що ви не задоволені президентом, і незадоволені якимось не таким українським народом, що вибрав кого попало (пам'ятаєте ці ублюдочні меседжі про 73 відсотки неправильних українців) — абсолютно не привід лити воду на кремлівський млин і тягнути до нас наративи з "Комсомольскої правди". Звісно, було б прекрасно, якби Черчіль раптом воскрес і став українцем, а український народ воював, не роблячи жодної дурниці. Але я думаю, ви й Черчіля втопили в у цій бочці з лайном.
Просто пригадайте хоч на хвилину, що Байден пропонував Зеленському, коли попереджав? Що, він пропонував нам важке озброєння? Ні, вони почекали три дні, коли ми вже здамося, а потім запропонували президенту евакуацію.
Давайте уявимо, що було б з нами, якби Зеленський дослухався до порад Байдена і таки евакуювався? У нас був би уряд в еміграції, десь в Лондоні, на площі Свободи в Харкові стояв би знову пам'ятник Леніну, ми вже партизанили б десь в Карпатах, а уся прогресивна європейсько-американська спільнота полегшено зітхнула б і повернулась до своєї реал політік. Бо чого то німецький бюргер має замерзатии взимку, ви що, не можете там просто здатись на радість всім людям світу?
Наша війна не потрібна нікому. Для усіх на світі Україна і наш героїчний спротив — це велика проблема. Бо треба якось впрягатись і теж помагати. І люди помагають, спасибі їм. Але ні на хвилину не треба забувати про те, що ні Байдену, ні Джонсону, ні тим добрим людям з ЄС, які прихистили наших біженців, не потрібна наша перемога. Їм потрібно, щоб все швидше скінчилось, а швидко можна лише здатись, на жаль. А боротись довго.
Перемога потрібна нам, і ми воюємо. З тим народом, який є — бо в нас немає для вас якихось інших кращих українців. І з тим президентом, який є. Який робить до біса дурниць, і за ці страшні дурниці його вже ніхто ніколи не вибере президентом (як не вибрали, до речі, і Черчіля прем'єр-міністром після війни, бо люди ще добре пам'ятали про його помилки і страшні дурниці). Але зараз у нас от такий президент і буде таким до наступних виборів. Чи ви що, пропонуєте зараз революцію влаштувати на фоні війни? Так тоді вже краще давайте здаватись, бо це буде приблизно те саме, тільки жертв менше.
І просто, перш ніж переказувати якісь речі, треба тричі подумати: а звідки тягнуться ниточки ось цієї "мудрої" думки, яка раптом прийшла мені у голову? Чи не до Москви, часом?
І таки іноді корисно читати російські видання.
