Переживемо.
Дорога латана-перелатана, вітається з автівкою то світлими плямами старого асфальту, то свіжими, темними, які закрили собою вчорашні ями. Сонце сліпить очі, кілометр за кілометром, і за обрієм видніється стовп чорного диму, після прильоту. Його зранку намагаються загасити, але вже скоро вечір, і він досі підіймається в синє-синє небо...
Переживемо. Не вчора народилися.
Я знаю, що не можна знімати прильоти для того, щоб потім кудись викладати. Але рука тягнеться за телефоном, щоб зберегти пам'ять про це пекло - для чого?.. Для себе. Для того, щоб прожити своє життя в усвідомленному відторгненні. Чітко розуміючи, хто тобі друг, а хто тобі ворог. Споконвічний.
Переживемо.
Ворога - переживемо.
Як здорова тілом та душею людина обганяє на дистанції того, хто власноруч занапастив своє життя. Вони слабкі, бо не навчилися бачити свої перспективи. А вони, ті перспективи, жахливі. Попри те, що агонія їх буде довгою, і розтягнеться навіть не на роки - на десятиліття.
Але переживемо.
Ми - здорові. Вони - хворі.
Совп диму досі підіймається в небо, наче маяк, на який орієнтуєшся, долаючи кілометри. І хтось напише: "не чекай, бо я їду на війну. Мене вб'ють, і що тоді?.. No hope - no fear..." На що можна відповісти так само: "ну тоді й ти не очікуй, бо поки повернешся - мене може не стати..."
Але переживемо.
Не на тих вони напали.
Вчора повернулася з району, куди через годину завітала ракета. Хвиля така, що докотилася до передмістя. Пишу знайомим: "ви в порядку?"
"Так, це поряд з нами. Ми - в нормі".
Буденно так, оговтавшись від стресу. І щось всередині, всупереч здоровому глузду, штовхає їхати туди знову. А пам'ятаєте старі голлівудські фільми, бойовики? Точно, "Термінатор". Його вбиваєш - а він, зараза, невбиваємий. Звідкись бере сили, відновлюється та йде далі.
О, так.
Переживемо.
Найкраще, що я читала останніми днями, висловила харківська працівниця коммунальної служби: "Є розчарування, що прилітає щодня. Але ми оптимісти. Приїхали сьогодні дружно, поприбираємо тут, і поїдемо на ще одне влучання... Не падайте духом... Все буде добре..."
Пані Надіє, сьогодні теж приліт. В Шевченківському районі. У вас знову багато роботи...
Переживемо.
Переживемо ж?..
