«А ви що, не повтікали?»- реакція бійця ТРО на моє посвідчення на блок-посту в центрі Києва десь 27-28 лютого 22 року є для мене досі одним із символів часу.
Я тоді поспішав, як кожного дня, в офіс на Лаврський, - який став місцем дислокації 206 батальйону ТРО.
Петро Порошенко і команда організувала тоді весь комплекс підтримки захисників Києва: від зброї до бронежилетів, від харчування до транспорту.
Депутати «ЄС» допомагали в евакуації цивільних з Ірпеня та інших загрожених місць, були зі зброєю разом з бійцями на блок-постах і в патрулюванні, організовували підтримку, координували волонтерські хаби, на які тоді перетворилися чи не всі осередки «ЄС».
По регіонах, де ворог був близько - «ЄС» ставала основою для тероборони: як-от у Сумах, куди ворог боявся поткнутись аж до втечі з півночі країни.
Те, що не втік президент Зеленський - знають усі. Цей факт потужно розпіарений, звучить з кожної праски досі.
Далеко не так відомий інший факт: в урядовому кварталі, у приміщеннях численних правоохоронних і контролююче-перевіряючих структур було практично порожньо. Бо втекли.
Бо були і готелі на заході України, забиті топ-чиновниками і правоохоронцями. І знищені документи, справи і реєстри. І спецпотяги, які возили депутатів - у переважній більшості «слуг» - на сесію і назад. І законопроекти, якими намагалися узаконити втечу органів влади і правопорядку, - що аж доводилось пропонувати інші проекти, про відповідальність чиновників за втечу з робочого місця.
Все це теж було. І ті, хто в квітні 22го повернулися, які «тут не були» (за висловом Зеленського) - дуже не люблять, коли їм про це нагадують. От і біснуються у мережах і телеграм-каналах.
Але ми були.
І пам'ятаємо, що в лютому-березні 2022 був і інший символ. Тоді, коли «тут не були» більшість із трубадурів потужної найвеличності, існувала справжня єдність.
Коли більшість проектів законів обговорювалися і готувалися в дусі консенсусу, чули думку кожного, і виносили на голосування рішення, підтримане всіма. Це було напрочуд ефективно.
На жаль, уже в квітні 2022 такий підхід був відкинутий. Вже на початку місяця свавільно відключили з цифрового мовлення «Прямий», 5й і «Еспресо»- щоб не сміли псувати монокартинку.
Але війна нині далека від завершення.
Більше того - все очевидніші ознаки, що доведеться від «потужно-моновеликого» підходу вертатись до формату, де чують всіх.
Бо кампаніями ненависті не заглушити ані спогадів про хто де був - ані, тим більше, не знайти порятунок для України