Харків підготувався, - сказали з трибуни Верховної Ради. І вже кілька годин тому я рахувала ракети на "великий інфраструктурний об'єкт", про який зараз пишуть. Під десяток, як мені здалося. Їхала по справах - світла вдома вже не було.
Харків підготувався. Проте готуватися прийшлося вже на ходу. Всі ці роки - всі види ракет. Шахеди. КАБи. Молнії, розвідники, Герані, чорт зна що ще. Бомбардувальники російські. Фізичне вторгнення. Бої за кілька десятків км від міста, прямо зараз. Транзитом на інші області ракети - над головами. Щоночі. Смерті людей. Удари всі роки не вщухають- по лікарнях, по пошті, по готелях, по будинках, по школах, по дитсадках, по енергетиці - і я дивуюсь, як ми тут досі живемо. Як підіймаємося кожного ранку, ті, хто вижили, в цій грі на виживання, під час цього геноциду, і навіть бачимо перспективи, а не темряву попереду.
Ми маємо власну особливу валюту - її одиниця вимірюється життям людини. Кожний день цієї сірої ненависної мені зими коштує кілька життів. Дуже дорога валюта, чи не так? Найдорожча в світі. Ми нею зараз платимо в бюджет за всі попередні втрачені роки.
Найбільший біль - це відсутність підготовки всієї України, а тому й Харкова, до повномасштабного російського вторгнення.
Питання з ароматом шашлику, шановна владо.
