Крім одного: чергового руйнування гнійного пропагандистського міфу про успішність дипломатичних зусиль Зеленського.
Стало очевидно, що Україна і Зеленський були на крок позаду. Якщо не на десять кроків. Бо над цим планом активно працювали ще тоді, коли Зеленський з Міндічем ще витали в мріях і нічого навіть не підозрювали.
"Працювати на випередження?" - а що це таке? "тату, в де море"? Тобто, в цьому плані, Зеленський не вів жодної роботи. А ворог вів.
Я не можу сказати, що таке ставлення до Зеленського це виключно проблема Зеленського.
Але є два але:
1) це зовсім не те, що нам тут малює гнійна пропаганда, розказуючи що "нєт путіна, нєт рассії"
Ні, зовсім ні. Роль зеленського як персони (а не представника України) нульова, якщо не мінусова.
2) При такому ставленні Зеленський публічно водить за ніс все українське суспільство марними невиправданими надіями про "мир". Причому дурить не тільки суспільство, в й себе. Замість мобілізувати ресурси на підтримку армії він живе фантазіями про мир, в часи коли ворог фактично контролює ці процеси з боку нашого "союзника".
Поки росія, перебуваючи в гіршому становищі, змушена працювати непублічно, не дискредитуючи своїх агентів, Україна могла працювати навіть публічно.
Але вони просто сиділи і щьолкали їбалами, чекаючи, що їм підсуне росія. Воно навіть не здогадались що можна щось робити проактивно, а не реагувати потім на створені для них непереборні обставини.
