Ремонт гаубиць L119\М119 у сервісному центрі, виробництво запасних частин за декілька місяців, локалізація виробництва в Україні.
І це відмінна новина — захід до нас великої західної корпорації зброї з капітальними інвестиціями прямо в розпал війни.
Союзники поставили Україні вже понад 700 одиниць ствольної артилерії та самоходок. Середній настріл по них уже давно перевищив 4-5 тис. пострілів, а це найчастіше означає необхідність середнього ремонту та заміни ствола.
Крім того трапляються бойові ушкодження, аварії та різноманітні виходи військової техніки з ладу.
Навіть така дисциплінована армія, як вермахт зразка 1940-1941 року, залишала в полях під час маневреної фази до 30% бронетанкової техніки. Стосується це як САУ, так і навіть гармат, що буксирують: вбити ходову на ямах або підірвати колесо на протипіхотній міні простіше простого.
Більше 90 гаубиць L119\М119 уже поставлені в Україну. У вересні проходило навчання українських військових ще на 16 одиниць.
Загалом, тягати до Польщі чи Німеччини на ремонт значні обсяги важко, це напружує логістику. Стволи потрібно міняти на регулярній основі, тому настав час приймати рішення на місці.
Двотонна гаубиця може випустити за перші хвилини 6 снарядів, бути причеплена за хвилину до автомобіля та залишити місце, звідки були виходи.
Але це, звичайно ж, не обов'язково. Використовуючи обвалування, низький силует і маскувальні сітки, на правильній позиції можна перечекати вогонь у відповідь по квадрату, а противнику буде важко помітити укриту гармату навіть з дрона.
За рахунок високого темпу стрільби наряди на накриття однієї цілі всією батареєю вдаватимуться легкій гаубиці краще, ніж своїм важчим «побратимам».
Вогонь під великим кутом — теж фірмова фішка, — щоб вразити піхоту, що зайшла на висоту, під підніжжям якої знаходяться дружні війська, ущелину або вулицю, перекриту висотками.
Україні передавали попередню версію гармати в плані системи управління вогнем — з панорамним прицілом M137A2 та нічним каналом.
Можливо, передали саме з метою уніфікації — британські та новозеландські гармати йшли сюди явно не в цифрі.
До речі, більшість кампанії в Афганістані вони пройшли саме з панорамними прицілами.
У будь-якому разі — це гармата, що стала на озброєнні у 1989 році, вона продовжує випускатися і модернізуватися сьогодні.
Локалізація її в Україні, спочатку для створення ремонтної бази та заміни деталей, а пізніше і з метою повністю перейти на випуск цих гаубиць – важливий крок для уніфікації з країнами НАТО.
Навіть якщо ми не побачимо нічого більшого за викруткове складання, це дуже гарна новина — ми все більше дрейфуємо в західну школу, з довготривалими контрактами, а не тільки в якості переданого нам садового шлангу для тушіння пожежі.
