Поки Штати гальмують з рішеннями, гальмує все. І про цю рішучу занепокоєність заговорили вже і японці.
Поки ми спали, у Вашингтоні був тристоронній саміт Японія-США-Філіппіни. Зустрічалися Байден, філіппінський президент Фердинанд Маркос і японський прем’єр Кісіда. Ось що вирішили. Японія з Філіппінами обговорювали угоду одне з одним. За цією угодою Японія надає Філіппінам радари берегового спостереження і додаткові патрульні судна.
Для розвитку інфраструктури всі троє разом запускають такий ось проєкт “the Partnership for Global Infrastructure and Investment (PGII) Luzon Economic Corridor”. Тепер вони мають напрацювати ланцюги поставок різних важливих матеріалів по типу напівпровідників і мінералів. Будуть ще інвестувати в залізницю і порти.
Планують усі разом розвивати ядерну енергетику, зелену економіку і таке інше. Ну і щодо безпеки на морі. Домовилися про навчання берегової охорони. У 2025 році, наприклад, усі разом будуть проводити морські навчання навколо Японії.
Минулого року Японія вже доставила Філіппінам радіолокаційну систему. Це було за першою великою угодою щодо військової техніки, яку Японія уклала після послаблення заборони на експорт озброєння. Поставляли Mitsubishi Electric.
А Японія і США домовилися продовжити вкладатися в RAN і потроху впроваджувати це на Філіппінах. RAN – мережа радіодоступу з бездротової телекомунікаційної системи. Вона за допомогою радіоканалу з’єднує техніку через Backhaul. Backhaul – бездротове з’єднання, яке йде в основну мережу. А ця основна мережа потім управляє інформацією про абонента.
Ну а тепер до цікавого. Японський прем’єр Кісіда почав дипломатично розвалювати Штати. Розкритикував американців за їхню невпевненість і обережно тикнув у те, що вони нічого не роблять.
Так а чого взагалі зібралися? Головне, що об’єднує цих трьох – напружені відносини з Китаєм. У Японії та Філіппін ця напруженість в основному в морі. У Японії у Східно-Китайському, а у Філіппін – у Південно-Китайському. Ну і в Західно-Китайському, там у них періодично стикаються кораблі берегової охорони. І от у Південно-Китайському морі Китай відновлює і мілітаризує воєнні об’єкти. А у Східно-Китайському намагається змінити статус-кво у свою сторону.
Але. Що для Філіппін, що для Японії Китай – основний торгівельний партнер. Тому, звісно, це в їхніх інтересах максимально переключитися на Штати ще й тут. Про оборонний сектор можна навіть і не казати. Японія і Філіппіни сподіваються на американське крило. Але тут є проблема, бо зараз це крило зламане.
І з точки зору «показати, на що ми здатні» це непоганий крок. Типу пояснити Китаю, хто тут головний і т.д. Хороший план був у Штатів. Але вже всі бачать, як воно є. І те, що Штати не готові вже брати нікого під своє крило, як би вони не намагалися це показати. Тому ось ця невеличка промова Кісідо на саміті стала там чи не найточнішою. Бо свій статус крила американці продовжують втрачати. А Китай у той самий час продовжує відкривати рот на все, що погано лежить.
