Російський наступ, що триває вже майже 10 місяців і який активізувався наприкінці весни та влітку, досягає своєї кульмінації. Армія РФ майже наблизилася до стратегічно важливих позицій ЗСУ на сході України. Але відкритим залишається питання, чи вистачить їй сил на фінальний штурм.
Наприкінці липня війська РФ змогли наростити темпи наступу на ключовому напрямку – в бік Покровська. Щоб стримати противника, українці вимушені перекидати резерви і техніку.
Але ця обставина послаблює захист на інших вразливих ділянках – так росіяни за два місяці літа досягли тактичного успіху в напрямку Торецька, Нью-Йорка, Часового Яру, а також просунулися біля Красногорівки і Вугледара.
На Харківщині російські війська сковують українські підрозділи біля Липців і Вовчанська, а також атакують в напрямку річки Оскіл біля Куп'янська. Тут виникла загроза розрізання українського плацдарму на східному березі водної перешкоди.
В більшості випадків тактика наступу РФ однакова. Спочатку йде потужна повітряна атака, а саме скидання багатокілограмових КАБів і ФАБів, що руйнують укріплення ЗСУ, потім удари артилерії, а далі малі групи піхоти росіян стрімко намагаються наблизитися до українських позицій і захопити їх. При чому для цього вони часто використовують доволі специфічні засоби пересування – від "танків-черепах" до мотоциклів, мопедів і машинок-баггі.
Така тактика штурмів дозволяє долати не надто потужні фортифікації ЗСУ і проломлювати на окремих ділянках втомлену і виснажену українську оборону.
Перевага – інколи двократна – росіян дозволяє їм масово використовувати цю тактику для повільного, але щоденного просування на ключових напрямках.
Військово-політичне керівництво України, в першу чергу головком Олександр Сирський, заявляє, що мета такої "гнучкої оборони" ЗСУ – виснажити резерви противника.
Командувач Національної гвардії Олександр Півненко навіть прогнозує, що атакувальний потенціал противника вичерпається за місяць-півтора і російська армія перейде в оборону.
Однак, очевидно, що до того часу Кремль намагатиметься по-максимуму реалізувати свої плани з окупації української території і здійснити вирішальний штурм.
За період весняно-літньої компанії він підготував всі умови для цієї кульмінації.
Покровський напрямок
Найважча ситуація, і це визнає президент України Володимир Зеленський, склалася для українських оборонців на Покровському напрямку.
Після втрати Авдіївки в лютому цього року на певний час рух росіян вдалося загальмувати, але в квітні виник провал біля селища Очеретине і після того ЗСУ ніяк не вдається стабілізувати ситуацію на цій ділянці фронту.
За ці три місяці росіянам вдалося просунутися вглиб території на 15-20 км, рухаючись вздовж залізничного насипу на Покровськ. Це важливе місто для української оборони, що лежить на межі Донецької і Дніпропетровської областей.
Певні сподівання військові аналітики покладали на те, що оборону ЗСУ вдасться стабілізувати по рубежу річок Вовча і Казенний Торець. Але в 20-х числах липня російські війська змогли перетнути цей рубіж і захопили плацдарм біля села Прогрес, а також сусідні населені пункти, зокрема Веселе, на захід від нього.
Військовий аналітик групи "Інформаційний спротив" Костянтин Машовець зауважує, що це вклинення має глибину до 6,5 км та ширину до 7,5 км.
"На жаль, сподівання на те, що противника вдасться зупинити на рубежі по цим водним перешкодам - не виправдались", – зазначає він.
За даними експерта, за минулі півтора-два тижні росіяни наростили темпи наступу за рахунок введення в бій оперативного резерву – мотострілецької дивізії.
Зараз українці намагаються не допустити просування противника до промислових міст Новогродівка і Селидового на півдні, а також до стратегічно важливої траси Покровськ-Костянтинівка на півночі.
"Противник дуже близький до того, щоб до кінця наступного місяця отримати прорив оперативного масштабу на Покровському напрямку", – вважає український експерт Костянтин Машовець.
Наступ на Торецьк і Часів Яр
За два місяці літа російська армія змогла підготувати собі умови, щоб невдовзі розпочати штурм двох тактично важливих міст Донецької області, підконтрольних Україні. Це Часів Яр і Торецьк.
Наступ на перший населений пункт, який розташований на височині і є "воротами" до агломерації Костянтинівка – Краматорськ – Слов'янськ, армія РФ почала ще навесні. Українські бійці вибудовували лінію оборони вздовж водної перешкоди – каналу Сіверський Донець-Донбас.
За три місяці боїв тут росіяни змогли захопити єдиний район Часового Яру, який лежить на схід від цього каналу, і на широкому фронті наблизились до водної перешкоди.
В останні дні липня стала з'явитися інформація, що військові РФ таки перетнули канал на північно-східній околиці Часового Яру біля Калинівки.
"Так, вони змогли переправитись через канал Сіверський Донець-Донбас", – підтвердив цю інформацію ВВС Україна військовий аналітик Михайло Жирохов.
Що стосується Торецька, то атаки в бік міста росіяни почали наприкінці червня. Їм вдалося вклинитися в українську оборону на декількох ділянках, скориставшись, зокрема, невдалою ротацією підрозділів ЗСУ.
За липень армійці РФ розширили вклинення і майже повністю захопили східні передмістя Торецька: Залізне, Північне і Південне. Крім того, їм вдалося просунутись в напрямку сусіднього селища Нью-Йорк і навіть частково його окупувати.
Безпосередньо в самому Торецьку бойові дії ще не почалися, запевняє міська влада, хоча РФ активно знищує житлову забудову щоденними ударами з повітря.
Однак поруч з містом назріває криза в обороні ЗСУ на схід від Нью-Йорка. Тут росіяни можуть спробувати взяти в оточення українські підрозділи, замкнувши цей "котел" в районі Неліпівки.
Станом на початок серпня, для цього їм залишається подолати приблизно 5 км. В останні дні вони форсують події в цьому районі.
Якщо ж росіянам вдасться нав'язати бої в міській забудові Часового Яру і Торецька, то це вже буде безумовний позитив для них, вважає Жирохов.
"Міські бої – це те, що для росіян більш вигідно", – каже він.
Бої у висотній міській забудові нівелюють сильні сторони ЗСУ, а саме активне використання дронів і артилерії. Основна роль при такому розвиткові подій переходить до якості і чисельності особового складу.
"Тобто чим більше в тебе особового складу, тим більше в тебе буде просування в місті", – наголошує аналітик.
Інші напрямки
Одна з основних перешкод, яка не дає Києву зупинити російське просування біля Покровська і Торецька, це неможливість зняти достатню кількість бойових підрозділів з інших напрямків.
Росіяни тримають в напрузі суперника майже на усій протяжності фронту від Харківщини до Запоріжжя і намагаються знайти слабину в українській обороні.
За період весняно-літньої кампанії російським військам вдалося повністю ліквідувати плацдарм ЗСУ в Кринках на лівобережжі Херсонщини, суттєво зрізати виступи біля Роботиного та Великої Новосілки.
Південніше Росія намагається зрізати Сіверський виступ. За перші місяці літа вона захопила декілька сіл і наблизилася до міста на відстань 9 км.
Ще більш загрозлива ситуація склалася на південному Донбасі. Тут армія РФ намагається ліквідувати два потужні вузли оборони ЗСУ біля міст Курахове і Вугледар. Наразі українські бійці утримують основні логістичні маршрути біля цих міст, але російська армія змогла взяти їх під вогневий контроль, наблизившись на відстань 2-5 км.
Коли згасне російський наступ
На початку липня видавалося, що російський наступ виснажується. Але Кремль зміг перекинути оперативні резерви на основні напрямки і підтримати темп атак.
Михайло Жирохов пояснює це тим, що РФ взяла підрозділи другого і третього ешелону, який планувала використати для наступу на Харківському напрямку. Коли цей наступ не вдався, резерви вирішили перекинути на інші більш пріоритетні напрямки.
"Фактично єдиний напрямок, де вони їх можуть використати з найбільшою ефективністю – це Покровський напрямок", – зауважує аналітик.
Азербайджанський військовий експерт Агіл Рустамзаде вважає, що найближчими тижнями не слід очікувати виснаження російських резервів в Україні.
За його підрахунками, РФ щомісяця набирає в збройні сили до 50 тисяч новобранців, що дозволяє їй не лише компенсувати втрати, але й наступати.
"Саме ця цифра дозволяє їм підтримувати темп наступальних дій, не виснажуватись", – сказав експерт ВВС Україна.
На думку Рустамзаде, є очевидним, що РФ вдалося забезпечити постійний потік новобранців у військо.
"Збільшення кількості боєзіткнень на фронті свідчіть про приток живої сили. Російський наступальний потенціал в найближчі два тижні не зменшуватиметься, скоріше виросте на 5-10%", - вважає він.
При цьому азербайджанський експерт зауважує, що попри все весняно-літній наступ Росії не дозволив їй досягти більшості стратегічних цілей. Зокрема, не вдалося припинити постачання західної допомоги Києву, повністю зруйнувати військово-оборонний комплекс і енергетичну інфраструктуру України.
"Частковий успіх" на фронті російська армія змогла досягти лише через тимчасовий, але значний дефіцит сил і засобів в українського війська, вважає аналітик. Також проблемним питанням для ЗСУ залишається ефективне облаштування мінних полів і інженерних загороджень.
"Сказати, що РФ досягнула великого успіху в своїй весняно-літній військовій компанії, буде неправильно. Очевидно, що російська армія з такими темпами не досягне оперативного успіху в Україні", – вважає Рустамзаде.
Нівелювати перевагу РФ на фронті могло б суттєве збільшення вогневої потужності українського війська, але експерт не бачить передумов для цього в найближчі тижні.
Ситуація, на його думку, може зазнати суттєвих змін восени.
Михайло Жирохов впевнений, що на початок осені командування ЗСУ готує новий контрнаступ. Відповідні резерви вже формуються. Президент Зеленський сказав про створення 14 нових бригад (орієнтовно може бути до 70-80 тисяч бійців), щоправда, наразі з них повністю забезпечені зброєю лише три.
Але досягнути успіху цей наступ має до листопада – до виборів президента США і проведення другого "саміту миру".
"Тоді Україна матиме сильнішу позицію перед переговорами", – пояснює Жирохов.
Ще в квітні Володимир Зеленський підтвердив наміри провести новий контрнаступ ЗСУ, але не назвав часові проміжки, коли він може бути.
Олег Черниш, BBC Україна
