"Повага до людини – це те, чого немає у росіян" - Олена Степова

"Повага до людини – це те, чого немає у росіян" - Олена Степова

Не втомлююся повторювати, що ця війна унікальна. Бо вона йде не тільки на полі бою, на фронті, й ведеться не тільки снарядами. Насправді, ця війна йде за повне очищення України від історичних фейків, від історичної, політичної, культурної окупації, від страшних хвороб-виразок радянщини. Ця війна має вилікувати нас назавжди від «забрать и поделить», «единая линия партии», «отец нации», «всех, кто против нас, расстрелять», «после нас-хоть потоп», «кто не украл – тот лох» та інших радянських наративів.

росія, коли напала на нас, скинула з себе усі маски доброчинності та моралі, які тривалий час, зберігала та прикрашала, щоб виглядати для світу такою собі пристойною країною, яка стоїть на шляху розвитку та цивілізації. Ці маски країни-сусідки, країни-сестри, демократичної країни та розвинутої країни, де є велика культура, театр, кіно, музеї та люди, які є нацією та громадянами, вдягали на кожне свято та для кожного телевізійного ролику. Ці маски носили російські політики та громадяни. Ці маски виготовляли ЗМІ, історики, актори. В цей російський маскарад повірило дуже багато людей, як в Україні, так й у світі.

Я нагадаю, що в Україні ми маємо досить великий прошарок людей, які толерують, підтримують та є прихильниками російських наративів «страна, где живут только свои», «страна для правильных людей», «забрать и поделить», «всех, кто против – расстерлять», а у світі дуже велике проросійське лоббі, яке було створено та утримувалось за російські гроші. От зараз я бачу, скільки в мирних містах України затримують людей, які допомагали окупанту вести знищення наших міст. Це вчителі, лікарі, викладачі, робочі, домогосподарки, та навіть службовці чи військові. Коли дивишся їх пояснення СБУ, чому вони підтримували російську агресію, усі пояснення дуже прості «русские нам братья, мы один народ, мы хотим жить как россия, мы против майданов, демократии, Европы, США, мы хотим жить в стране, где все свои». Ось за кожним поясненням стоїть мрія жити по-руські. Тобто людина готова вбивати за свою мрію жити, як показують їй по російському телебаченню. Бо на людину впливає не правда життя, а ота сама російська маска, яку показують народу, який дійсно вірить, що там на росії рай, де усіх, кого хочуть, вбивають, усім, кому треба, дають гроші, усі багаті та щасливі, бо ж керує країною міцний господар, батько нації.

Скільки людей живе з російськими-радянськими наративами у собі, несе їх у маси, проектує на життя та вимагає від суспільства дати йому ось те омріяне життя по-руські. Насправді, це дуже страшно, бути заручниками мрій людей, заручниками симулякру, наративу, який спотворює світ.

З часів окупації України, а її слід рахувати з часу насильственного приєднання України до срср, нам показують ось ці совецькі маски вбивць та ґвалтівників, видаючи їх за чесноти. Донести та оббрехати – це правильно; вбити, щоб звільнити собі місце під сонцем – це правильно; знищити усе, що тобі заважає – це правильно.

Знищено мільйони українців, які не бажали носити ці радянські маски та казали правду, що під ними, під посмішкою «русской сестры» насправді хища паща вбивці-хижака-вампіра. На місце вбитих прийшли толерантні, мовчазні, які погоджувалися, аби вижити. На місце вбитих заселили землі радянською людиною, яка рада виконувала усі команди цк кпрф, як ота собачка павлова, бо ж лінія партії, бо батько нації, бо навіщо нам оті розумні, бо критика влади, це щось вороже й американське.

Поступово знищувався цвіт нації, поступово зрощувався гомо-совектікус, поступово зміщалися акценти правди та кривди, поступово мінялася мораль та чесноти. Так велася тиха окупація, де знищувалась історія, мова, культура, нація, а на її місце приходило оте саме радянське: ницість, брехливість, жадоба, заздрість, а ще неймовірна неповага, гидотне відношення до себе та навколишнього світу.

Тому, я наголошую, що ця війна ведеться не тільки за землю, території чи державність, а й за право жити та залишатися Людьми.

Якщо подивитися на окуповані території (я маю на увазі старо-окуповані, Крим та ОРДЛО) то ось там як на долоні видно усе, про що я пишу. Як повзе руський мир, та як знищує там усе: землю, культуру, людей, чесноти, мораль, екологію, життя.

Як міняються люди, як починають зі зневагою відноситися до усього, як з людей пхне нахабство, жадоба, заздрість, як починають вбивати, аби собі вихопити зі спустошеного будинку хоч пусту чарку, аби на халяву.

Як людям починає подобатися жити у смітті, плювати у їжу за столом, поки гості не бачать, як кидають сміття з балкону, як швидко міста перетворюються на сміттєзвалища.

Я не знаю чому, але окупація, це як відкрити шлюзи та зірвати маски. Люди в окупації міняються настільки швидко, що прокинувшись вранці ти вже не впізнаєш світ, бо навколо тебе вже інші люди, які цигикають над зґвалтованою «сама виновата», які радіють розстріляній родині «это же враги народа, хоть бы их имущество начали скорее раздавать простым людям», як пишуть доноси та мріють, що тих на кого вони донесли знищать, як кидають собі під ноги душі, тіла, сміття, як плюють у світ смертю та отрутою.

Для мене вислів «жить по-русски» це хвороба. Це означає кінець людини розумної й народження істоти прямоходячої. Бо цивілізація та людина, це повага до себе та оточуючих. Росіяни та гомо-советікуси не розуміють про що це, від слова зовсім.

Коли ти кажеш, що кидати сміття, красти людське, брати чуже, це неповага до оточуючих, до суспільства та людини, радянська людина рже кобилою, бо вона не розуміє про що це. Я проводила сотні експериментів, й коли розмова доходила до прикладів поваги до людини, країни, то знімалися усі маски й на поверхню з під косоворотки чи вишиванки виходила людина – совок, яка горлала, «почему я должна уважать эту страну, а что она для меня сделала», «все так живут, подумаєш мусор бросила, уберут, им дентьги за это платят», «усі крадуть, чому мені не можна», «це загальне, тому хай держава прибирає».

На росії, як й у радянському союзі відсутнє таке поняття, як повага до людей. Є трошки грошей, ця людина буде вести себе, як володар світу, серти під ноги, паркуватися де завгодно, кидати сміття, хамити, вимагати до себе іншого, улесливого ставлення. Є трошки влади, й ось тут ловіть з кокона й маски доброчинності справжнього гомо-советікуса, який починає красти з бюджету, купляти барабани у бомбосховища, красти у армії, у країни під час війни та скорботи, у рідних, грати на довірі та емпатії, користуватися владою й робити усе, щоб ця влада була нескінченна, навіть вбивати та зраджувати для цього. Як тільки з людини полізла зверхність та зневага до оточуючих, до країни, до нації, до громадян, до людей, до політичних опонентів, до людини з іншим кольором шкіри, іншою мовою, іншої національності, можете її привітати чи себе-ось вам народився гомо-советікус, істота прямо ходяча, звіряча, яка буде вбивати, щоб зберегти свій світ, де воно король.

Варто придивлятися до людей, особливо тих, хто має політичний чи інформаційний вплив на суспільство. Ось дивіться, скільки політиків, блогерів щоденно скидають маску доброчинності, щоб виплюнути у суспільство оту радянську рису «та ти знаєш, хто я такий (така)» чи «та ти знаєш, хто у мене родичі», «та ти знаєш з ким розмовляєш», як грають на поділі людей «хто не за мене-той проти мене», ставлять тавро на інакодумцях, малюють жовті зірки на переселенцях чи народжених «не на правильній території», вимагають знищення політичних опонентів, транслюють радянські наративи. Ці люди ніколи не побудують цивілізацію, а повернуть нас у печери радянського союзу.

Війна висвітлює усе, усі гнійники, виразки, хвороби суспільства чи окремої людини. Світ нарешті побачив росію без маски. Цих окупантів, загарбників, ґвалтівників, мародерів, які самі живуть ницо та вимагають від світу, щоб він жив так, як вони, у смітті, у бруді, у блювотинні.

Неповага до живого-ось символ росії та радянщини. Їм байдуже кого знищувати, свого родича, громадянина своєї країни, тварину чи людину. На росії досі процвітає канібалізм, це вже доведені та відкрити для світу факти. І я вважаю, що саме ми маємо надавати світу якомога більше інформацію про росію та російську людину.

От зараз міжнародні, іноземні курорти почали ставити питання «готель без росіян», чому? Адже усі роки знали, що руські завжди ведуть себе (ніколи не порівнюйте росіян зі свинями, я живу у селі й бачу, як живуть свині, то це чистоплотній розумні тварини), як істоти: жеруть там де серуть.

Неповага до оточуючих, до персоналу, до сусідів по готелю – це фішка, візитівка громадян росії. Тому ця війна, це ще й розуміння для українців, що ми з росіянами ніколи не є «один народ», «сестры» чи щось споріднене. Один народ та брати чи сестри з росіянами, це ось, гомо-советікус, який жере там де сере й навпаки.

Повага до людини й оточуючого світу, це візитівка людини розумної. Повага одного до одного, повага до себе, повага до землі на який ми мешкаємо-це ознака цивілізації, розуму й того усього, що робить нас гомо-сапієнсом.

Тому, коли ви бачите, як хтось веде себе, як істота, як гомо-радянщина, як окупант чи загарбник, в політиці чи в житті, по відношенню до вас, суспільства чи по відношенню до країни, бійтесь його, не пускайте ні до влади, ні у своє життя, бо це страшна хвороба, виразка радянського часу, яка знищить усе навколо себе.

Пожити по-руськи. Приклади з життя громадян росії. Їх щоденне життя. Невже комусь хочеться жити ось так?

В інтернеті з’явилося шокуюче відео, де громадяни росії купаються у молоці на молочному заводі, яке потім пішло на розлив та у продаж споживачам.

Цитата: «Носки сними и трусы тоже. Ты чё, блин, чистое молоко!». Двое мужчин искупались в чане с молоком на ферме под Ростовом. Молочный заплыв на ферме Сусатского сельского поселения хутора Костылевка Семикаракорского района устроили уважаемые в Ростове люди: сам глава крестьянского хозяйства – сельского поселения, предпринимательи владелец молочной фермы Дмитрий Ганженко и министр ЖКХ Сусатского, он же бывший участковый Максим Маслаков.

К купанию мужчины явно подошли со знанием дела (позже они скажут, что делают это регулярно) — они принесли полотенца, размялись и элегантно нырнули. Выяснилось, что такие купания они проводили, каждую неделю. Молоко с привкусом двух мужчин отправлялось на полки магазинов. Мужчины ныряли в молоко и мылись им. Все происходящее было записано на камеры мобильных телефонов. По словам мужчин, они купались в молоке для омоложения».


Чи розуміли ці люди, що молоко піде споживачам? Так, розуміли, саме в цьому сенс купання, приниження людей, що будуть споживати це молоко. Пізніше дружина фермера намагалася пригасити скандал, пояснюючи, що молока там не було, а були реагенти для миття посуду, які «побелели от контакта с телами».

Це не єдиний скандал з продуктами харчування на росії. Подібний скандал був на Омському сирному заводі, ТОВ «Торговий дім «Сири».

На   відеозапису працівники сирного заводу, відзначаючи день народження одного з колег, роздягненими приймають ванну з молока в технологічній ємності. У молоці плавав увесь колектив, пив, пісяв у молоко й потім продавав його споживачу. Зокрема, з’ясувалося, що у будівлі підприємства проводився ремонт, при цьому тут же на зберіганні була молочна сировина, яка використовується під час виробництва продукції. Крім того, приміщення сирного заводу перебувають у незадовільному стані, порушується поточність технологічного процесу, територія компанії не відповідає вимогам санітарних норм.


На підприємстві відсутні умови для дотримання правил особистої гігієни, не представлені результати медичного огляду співробітників. Звичайно, це проблема, зазначили після перевірки, не тільки Омська. Продукція підприємства продається по всій росії, зокрема у Челябінську, бо «Торговий дім «Сири» має безпосереднє відношення до Омського заводу плавлених сирів (ТОВ «Ястро»), що постачає на ринок знаменитий сир «Омичка» та ще десятки найменувань сирної продукції.

От зараз прямо бачу, здивовані обличчя мешканців ОРДЛО, які є споживачами російської продукції. Смачного, все, як ви хотіли «по советскому ГОСТу». Це я вже мовчу про те, що 90% російської «молочки» є фальсифікатом, який виготовлено з пальмової олії, й хімічних сполук.

Наприклад, з 2014-го року в ОРДЛО з росії завозять продукти харчування з закінченням строком придатності, а про російську молочку в ОРДЛО вже відкрито говорять, що це скоріше отрута ніж їжа. Не оминуло «лучшее в мире советское питание по ГОСТу» й окупований Крим. Де вже місцева  влада колоборантів заявляє, що дитячі садки та школи Криму завозять молочний фальсифікат, а молочна продукція непридатна для харчування дітей.

За останній рік чиновники неодноразово виявляли неякісну молочну продукцію у кримських дитсадках та школах. Вони посилюють перевірку, але фальсифікат не зникає. На останньому засіданні кримського уряду голова Держкомітету з ветеринарії Валерій Іванов заявив, що у дитячих садках Сімферополя знову виявили неякісну молочну продукцію. В цьому він звинувачує постачальників, які отримують держзмови на постачання продуктів харчування. Величезна кількість фальсифікату навіть у дитячих садках. При виробництві хліба цього ще більше. «Ми в черговий раз зафіксували фальсифікат у харчуванні дитячих садків Сімферополя. Це молоко та вершкове масло. На мій погляд, настав час поставити завдання при проведенні закупівель цього харчування в тендерних умовах прописувати або наявність укладання (про якість продукції), або одразу розірвати договори з цими неподобцями. Виявляється величезна кількість фальсифікату навіть у дитячих садках. Коли ми йдемо далі, при виробництві цього хліба ще більше», – стверджує Іванов.

Валерій Іванов пояснив, що у молочній продукції виявили пальмову олію. Цей фальсифікат виробляли люди, які займаються виробництвом молока в кустарних умовах під маркою брендів. Сьогодні виявляється цей підпільний цех, що займався шкідництвом на території Криму. І щоб це явище не стало масовим через економічні інтереси фальсифікаторів, цей процес тримається на контролі, щоб припиняти його на старті», – розповів голова кримського Держкомвету.

Оце прямо не знаю, це «камни с неба в родной гавани» чи ще ні? Бо ж кримчани теж у критичній більшості мріяли про життя по-радянські, життя по-російські. Ось, отримали. Щоб не смакує!

До цього у ростовські пабліки злили відео з кафе, де працівники плюють у їжу на кухні після приготування та перед подачою до столу. Ця розвага постійно випливає у різних містах росії.

2 роки тому у Ростовській області затримали підприємців, які поставляли до ресторанів міста людське м’ясо та мали на базарі чебуречну, яка спеціалізувалася на виготовленні блюд з людського м’яса.

Стосовно виготовлення «їжі» для росіян з, вибачте, гімна та палок, це на росії норма. Чому? Це ж країна православних скреп, де усі люблять ближнього свого, чи ні? Ні, це країна брехні та ненависті до усього живого, навіть до своїх громадян. Цю норму життя росія намагається нав’язати й нам. Ненавидить один одного, плювати у їжу та душу, знищувати якомога більше своїх громадян, розвивати хамство та неповагу у суспільстві, принижувати за зовнішність чи фізичні вади, я вже не кажу, про знищення політичних опонентів чи людей, які не хочуть жити по-руські.

Для мене це дивно, мене це жахає, ось ця норма у росіян жерти що попало, готувати один одного чим попало. Чому вони так ненавидять життя? Чому вони ненавидять один одного, мене не турбує та байдуже, але, зрештою, це дивує, бо це не може бути відносинами між гомо-сапієнс.

Я вже давно пишу про цей феномен життя гомо-росіян в яких просто неймовірне бажання знищення один одного. Воно в них настільки ж розвинене, як й бажання знищити світ.

Міністерство сільського господарства Російської Федерації внесло зміни до технічного регламенту «Про безпеку харчової продукції», що дозволяють використовувати у виробництві молоко корів, інфікованих лейкозом.

Це зроблено для того, щоб уникнути дефіциту молочних продуктів на російському ринку, бо на росії не залишилося ферм, де б корови не хворіли на лейкоз. Молоко хворих на лейкоз корів, обіцяють пастерилізувати. Ну, як ви бачили на відео, хто зміг без гидоти на оте дивитися, «пастерилізація» по-російськи, це жесть.

Російські ветеринари кажуть, що «не все так однозначно», вірус лейкозу великої рогатої худоби гине за температури 60 градусів Цельсія, тому пастеризоване молоко від зараженої корови для людини умовно безпечне, бо зрештою, вірус до кінця не вивчений, і сказати однозначно, що він не впливає на здоров’я людини, не можна.

Здебільшого у світі вже позбулися цієї страшної хвороби корів. Вакцинація, вчасний забій хворих тварин, компенсація від держави на ветобслуговування та заміну хворих тварин здоровими. Ну, це ветерінарно-державні дії. Зрештою, усі країни, які боролися з лейкозом корів, мали основну мету- споживач має отримувати гідний людини продукт високої якості та безпеки. Бо, повага! Повага до людини, громадянина та тварини.

Що ж, цивілізації цивілізаційне, а руським руське. Ото молоко з присмаком сцятини двух «хазяїв життя», те саме, що мають споживати люди. Які дозволи собі стати істотами.

Текст написаний без емпатії за умови зрощеної під виття сирен русофобії та лютої особистої розлюдненості. Пішла пити свіженьке козяче молочко від вгодованих англо-нубійських кіз, які мають пакет вакцин, манікюр копит, санобробку 2 рази на місяць, дерть з п’яти злаків та запашне сіно, зрощене без хімічного втручання. А в холодильничку ще й морозиво домашнє, полуниця-троянда! Бо я ж україночка, а не шо попало. Цінуймо своє, поважаємо один одного, бо ми того варті. А руські, ну, що вам сказати, вони заслуговують на той світ, який побудували для себе.