"Поживемо-побачимо" - Карл Волох

"Поживемо-побачимо" - Карл Волох

Губернатор Київщини подав заяву за власним бажанням і прокоментував її таким чином, що стало зрозуміло: це й справді його бажання, а не ОП.
Минулого тижня сталася (непомітно) ще одна знакова подія: прокурор Києва разом із заступниками не подали заяви на проходження атестації, що означає неминучу відставку вже найближчим часом. Уявляєте: люди мали б танцювати від щастя, бо їх залишили на роботі навіть попри зміну влади і очільника Генпрокуратури, а вони добровільно залишають найпривабливіші синекури. Чому?
На жаль, мені не вдалося донести в минулі роки до багатьох людей дуже просту тезу: країна після Майдану змінилася. А це, насправді, так. Нехай не всі чиновники, судді чи правоохоронці в нас янголи (ми з вами, до речі, також), але в останні роки на посади прийшло чимало людей, для яких гроші (в сенсі, великі хабарі) не є визначальним критерієм у кар‘єрі. І от ці люди сьогодні свої посади добровільно залишають - навіть якщо їх ніхто не жене чи просять залишитися.. Причини різні - від тиску по прийняттю професійно сумнівних рішень до надто зверхнього, зневажливого ставлення нових очільників держави.
І як на таке реагувати - не зрозуміло. Чи то журитися, що йдуть найпорядніші і професійніші, чи радіти, що в наступної влади буде нормальний кадровий резерв, не заплямований співпрацею з Коломойськими-Зеленськими-Богданами.
Поживемо-побачимо...

Карл Волох