В пасіонарній частині українського суспільства поширеною є думка про капітуляцію, яку нав'язує Україні росія.
Мовляв, ніякого іншого формату домовленостей, окрім як нашу здачу, Кремль не прийме. Отже, вести перемовини немає сенсу.
Спробуємо копнути дещо глибше. Візьмемо до рук класику політології. Наприклад, книгу Р.Гріна «48 законів влади». Ось що пише автор в розділі про закон 22.
«Використовуй тактику капітуляції. Оберни слабкість в силу.
Коли ви слабкіші, ні в якому разі не бийтесь заради честі. Замість цього капітулюйте.
Капітуляція дасть вам час на те, аби затягнути рани, вивчити переможця, дочекатись, поки його міць і потуга вичерпаються.
Не надавайте йому задоволення битись з вами й перемогти- капітулюйте раніше цього. Зробить капітуляцію інструментом влади».
В якості негативного прикладу автор наводить мешканців давньогрецького острову Мілос. Ті, сподіваючись на допомогу спартанців, відмовились здатись афінянам.
Як результат, Спарта не допомогла Мілосу, а він був завойований і розграблений Афінами.
В якості позитивного прикладу автор наводить Японію епоху Мейдзі. Тоді перед країною сонця, що сходить, нависла загроза вторгнення західних ескадр.
На відміну від китайців, які програли британцям обидві опіумні війни, японці не стали чинити воєнного спротиву.
Навпаки, вони відмовились від багаторічного ізоляціонізму і відкрили країну для західних технологій і торгівлі.
Разом з тим, японці зберегли свою самобутність і культуру і використали західні здобутки для зміцнення своєї країни і влади імператора.
Для чого я це пишу?
Вже передбачаю реакцію деяких друзів - мовляв, автор пропонує капітулювати перед ворогом.
В жодному разі.
Більше того - Україна вже чинила і чинить гідний спротив. І жодних передумов для капітуляції як такої я не вбачаю.
Проте, перемовини вести необхідно. Як і усвідомити - чим швидше тим краше, той факт, що задля збереження країни і людей прийдеться йти на певні компроміси.
При цьому червоною лінією було і залишається юридичне невизнання будь-яких анексій противником нашої території.
Тобто, все те, що відомо як план Келлога. Він ввдповідає інтересам України. Чи погодиться на нього росія?
Все залежить від можливості зупинки просування ворога на фронті і ефективності захисту наших міст від атак з повітря. Останніми днями на все це з'явилась надія.
Як я неодноразово писав, Україні необхідно зализати рани, відновити силу, перезавантажити владу і дочекатись відкриття вікна можливостей після відходу путіна від влади.
Доповнюючи Гріна, можна сказати про те, що Україна тепер на роздоріжжі. Який їй обрати шлях в питанні війни і миру?
Парагвайський?
Або фінський чи корейський?
І мова тут про принципи, а не про деталі.
Зважаючи на подальші невдачі Парагваю, який обрав подальшу війну та успіхи Фінляндії і Кореї, які надали перевагу миру - відповідь очевидна.
Та, на жаль, поки що в Україні далеко не для всіх.
