Не написав раніше, бо очікував візитів Шольца та Байдена до Піднебесної. Нічого не обіцяло кардинальних потрясінь у ході цих візитів – вони й не відбулись.
Але давайте все по порядку. Ще давайте приймемо за аксіому, що Пекин – джокер російсько-української війни. Не Москва, не Київ, не Брюссель і навіть не Вашингтон, а саме Пекін. Аксіома не потребує доказів, але спробуємо довести очевидне.
Я далекий від конспірологічної думки, що Москва розпочала війну проти України з подачі Пекіна. Але Пекін спроможний закінчити цю війну за місяць-два. Чи готовий він зробити це? Ні. Чому? Тому, що впевнився у нерішучості Заходу. А Китай, як і Москва, розуміє тільки силу.
Ще десять років тому більшість американських і європейських чиновників з зневагою ставилися до довговічності партнерства, що зароджується між Китаєм і Росією. У західних столицях вважали, що показне зближення цих країн приречене на провал, оскільки зв'язки між двома євразійськими гігантами завжди будуть підриватися зростаючою силовою асиметрією на користь Китаю, недовірою між двома сусідами через низку історичних суперечок, а також культурною дистанцією між двома суспільствами та їх елітами.
Навіть коли Китай та Росія значно зблизилися, офіційні особи у Вашингтоні залишилися зневажливими. «У них шлюб із розрахунку», - заявив держсекретар США Ентоні Блінкен американським сенаторам у березні 2023 року. І все ж цей скептицизм не дозволяє зважати на похмуру реальність: Китай і Росія зараз перебувають у більш міцних відносинах, ніж будь-коли з 1950-х років.
Зміцнення зв'язку між Росією та Китаєм – один із найважливіших геополітичних підсумків війни Путіна проти України.
Від самого початку американці не хотіли псувати стосунки з китайцями і вважали, що їх допомога РФ є мінімальною. Вони закривали очі на мільярди китайських доларів за російську дешеву нафту в обхід санкцій, на спільні заяви РФ і Китаю, і зараз, коли розплющили, то перед ними постала вісь Москва – Пекін. Для розуміння масштабів, то обсяг торгівлі Росії та Китаю у 2021 році був $140 млрд, а в 2023 – $240 млрд, причому ріст за 2023-й склав 26%.
Китай імпортував енергетичні товари на суму 129 млрд доларів - нафту, трубопровідний газ, зріджений природний газ і вугілля, на які припадає 73% російського експорту до Китаю, а також метали, с/г продукцію та деревину. У той же час Китай експортував до Росії товарів на 111 млрд доларів, серед яких переважають промислове обладнання, автомобілі та побутова електроніка.
Через кілька років Пекін матиме більше можливостей диктувати Москві умови економічного, технологічного та регіонального співробітництва. Кремль не сліпий до цієї перспективи, але він не має особливого вибору, поки Путін потребує китайської підтримки для ведення війни в Україні. До того ж, Китай ніколи не розглядав можливість кинути Путіна під поїзд, оскільки Сі боїться потенційної нестабільності в Росії та перспективи встановлення у Кремлі прозахідного режиму.
Коли керівник КНР приїжджав до Сан-Франциско у листопаді минулого року, ще було не пізно. Але американська сторона, замість того, щоб жорстко попередити КНР та запровадити нищівні санкції проти фінансового сектору країни, вирішила домовлятись з китайцями по-хорошому. Втихомирити східного тигра. Тигр облизався та продовжив свою гру.
Вже цього року, напередодні візиту Блінкена до Піднебесної, США прокинулись від летаргічного сну. Зазвичай політкоректний, толерантний, інтелігентний Ентоні Блінкен раптом став сам собою не схожий. Держсекретар висловився у вкрай жорсткій манері, у дусі «Хрещеного батька»: якщо ти не спроможний самостійно вирішувати проблеми, ми вирішимо їх за тебе. Чого він тільки не обіцяв – від санкцій проти китайського імпорту до заборони фінансових операцій із КНР.
Але ж китайці не дурні. Як китайський товарообіг зациклений на США, так і американці отримують левову частку товарів легкої промисловості з Китаю. І китайці добре розуміють – адміністрація Байдена за 5 місяців до виборів не робитиме різких рухів по відношенню до власного приватного бізнесу, який орієнтований на Китай. Будуть якісь показові санкції, але не різкі і не кардинальні.
Що стосується китайців, то який сенс їм домовлятись з тим, хто може програти президентські перегони? Тому Блінкена ніхто з високопоставлених китайців навіть не проводжав в аеропорту.
У цьому контексті треба згадати і візит Шольца до КНР, який теж відбувся у квітні. Показовою є стаття у The Times. Зокрема, видання стверджує, що безплідна поїздка Олафа Шольца до Китаю демонструє відсутність позиції Німеччини. Все, з чим Шольц, технократ, прозваний Шольцоматом за свою роботизовану манеру поведінки, повернувся додому — це обіцянка скасувати обмеження на імпорт німецьких яблук та яловичини.
У найближчі дні китайський лідер розпочинає європейське турне: спочатку він відвідає Францію та Сербію, а потім заїде до Орбана.
Як пише Bloomberg, Сі Цзіньпін цією поїздкою має намір вбити клин між Європою та США. Вперше за п'ять років китайський лідер їде до ЄС із чітким посланням: Пекін пропонує Європі набагато більше економічних можливостей, ніж США. І це ще не все. В останні місяці Народний банк Китаю «скидає» держоблігації ФРС і скуповує золото - у тому числі, таємно.
ВИСНОВКИ:
Поглиблення партнерства Китаю та Росії – один із найзначніших результатів української трагедії. Можливо, Москва і Пекін ніколи не підпишуть офіційний союз, але розвиток їхніх відносин найближчими роками все більше впливатиме на світ і кидатиме виклик Западу.
Щоб змиритися з таким розвитком подій, західним політикам слід відмовитися від думки, що вони можуть посварити Пекіном з Москвою. Будь-які сподівання на те, що їх вдасться відірвати один від одного, - не більше ніж видача бажаного за дійсне. Вихід один: ніяких спроб нормалізувати відносини шляхом задобрення Китаю. Санкції, санкції і ще раз санкції. Бо куди Москву з Пекіном не цілуй, всюди буде дупа.
Реально це у виборчий рік в США та з такими безхребетними європейськими політиками, як Шольц? Сумніваюсь. Епоха Рейгана та Тетчер залишилась у минулому. Китай буде з Росією допоки на обрії не з`являться світові політики, схожі на залізного Роні. У якого батіг у міжнародних відносинах завжди переважав пряник. А поки маємо те, що маємо.
Не дуже оптимістичний допис, але краще не приставати на хибні ілюзії.
