Знаєте, я не є великим експертом в міжнародній політиці, але я багато читаю. І колись мені в руки попалась чудова книга Генрі Кісінджера «Про Китай».
В цій досить обʼємній книзі Кісінджер розповідає як і чому США почали налагоджувати відносини з комуністичним Китаєм.
Коротко розповім про цю книгу. Десь приблизно в 40-их роках наступила кульмінація багаторічної Громадянської війни в Китаї. Війська провладної партії Гоміндану на чолі з Чан Кайші програють, а залишки армії тікають на Тайвань, де заснували свою Китайську республіку. А переможці-комуністи на чолі з Мао Цзедуном створюють на материковій частині Китаю - Китайську народну республіку. І саме з того моменту тягнеться історія напружених відносин між Китаєм та Тайванем.
Ще згодом, після поляризації світу на два блоки, США все частіше починає хвилювати створення можливої коаліціі між Китаєм та СРСР. Причому, що американці розуміли, що цей союз не є природнім і між цими країнами багато протиріч. І на думку того ж Кісінджера, головною причиною цього союзу між СРСР та Китаєм було те, що США офіційно підтримували Тайвань, були противниками ідей комунізму та не мали ніяких відносин з комуністичними урядами.
І для того щоб не допустити обʼєднання цих двух краін, Генрі Кісінджер почав розробляти план як налагодити відносини з Китаєм. Причому Кіссінджер в книзі розповідав про таємні зустрічі між політиками цих країн. Аж поки це не перетворилось в офіційну політику Білого дому. Сам Кісінджер назвав цей план «трикутною дипломатією».
Знову ж таки, в той момент інтереси США були саме такі. І звичайно ж ніхто не міг передбачити, що Китай скористається цією стратегічною співпрацею, щоб отримати західні технології, знання. І за рахунок цього побудувати свою потужну економіку, яка в майбутньому кине виклик США.
Причому, що значна частина американського істеблішменту до кінця не розуміли стратегічні замисли Китаю, аж поки вони не стали очевидними для всіх в останні 5-10 років. В 90-их та 2000-их вийшло дуже багато книг, де Китай наводили як приклад. І показували як Китай з закритої комуністичної країни перетворюється в відкриту капіталістичну країну.
І сам Кіссінджер в книзі «Про Китай» також дуже багато захищав цю країну.
Тому якщо комусь цікаво тема, то дуже раджу цю книгу.
Кісінджера зараз досить часто звинувачують в тому, що саме через нього Китай став таким могутнім і загрожує США.
І хоча я не є адвокатом Кісінджера, але мені цікаво.
Хіба це Кісінджер змушував американські та європейські компанії переносити своє виробництво в Китай? Хіба це Кісінджер змушував бізнес, який володів певними технологіями, ділитись цими знаннями з Китаєм?
Ні.
Насправді, перенесення виробництва це виключно рішення кожного окремого бізнесу, який шукав способи оптимізації діяльності.
Коли Ілон Маск відкривав заводи в Китаї, то його ж ніхто не контролював. Маск хотів отримати доступ до внутрішнього ринку Китаю. Тільки от Маск не подумав, що так Китай отримає доступ до його технологій, які потім може використати проти його країни.
І саме тому проблема кожного окремого бізнес полягала в стратегічній близорукості. Бо вони не бачили картини в цілому і не цікавились кінцевими цілями Китаю. Або ж не хотіли бачити.
Тому що Китай не просто залучав інвесторів. Він розумів, що він хоче навчитись виробляти. Потім дивився на ключових світових гравців галузі і по кожному окремому вузлу шукав виробників, яких потім залучав в Китай. Якщо комусь ця тема буде цікава, то я можу розповісти детальніше.
Хтось може спитати: А де був уряд США? Так уряд контролює ключові технології. Тільки хіба уряд нянька, а бізнес це маленькі діти, яких треба тримати?
Думаю, навіть зараз знайдеться багато таких хто скаже, що уряд не має втручатись в рішення бізнесу.
Тим не менш, саме за рахунок близорукості американського і європейського бізнесу, Китай досяг своєї могутності. Тільки от цей момент мало хто визнає.
