Вчора згадував про «концепцію асиметричної війни».
Насправді ж, можливо для когось це буде відкриттям, але не українці перші придумали цю концепцію. І не ми перші попадаємо в її пастку.
На мою думку, досить непогано розкрив цю тему всесвітньо відомий експерт по воєнній стратегії Едвард Люттвак у своїй книзі: «Стратегія. Логіка війни та миру».
Про що він пише?
Для пояснення своєї логіки, він використовує таке поняття як «технічна ефективність», яке значить співвідношення затрат на вході і отриманого результату на виході. Чим менші затрати і краще результат, то тим краща ефективність.
І як він пише, що за останні десятиріччя частково ця ефективність була досягнута кращими технологіями та інженерними рішеннями. Але більшу роль в цьому напрямі зіграло створення вузькоспеціалізованого обладнання чи машин, які ефективніші ніж універсальні. Ну умовно, міні-навантажувач краще справиться з певними завданнями ніж великий кран.
І ось саме це намагання досягнути високої ефективності за рахунок вузької спеціалізації зіграло велику роль в розвитку воєнних технологій. Наприклад, в другій половині 19 ст виявилось, що одна дешева торпеда може потопити великий і дуже дорогий лінкор. Головною причиною вразливості цих лінкорів було те, що все їх озброєння створювалось для боротьби з іншими великими кораблями і стріляло навісом, через що гармати не можна було опустити низько щоб знищити ціль у воді. Та й ці гармати не були для цього розроблені.
І ось така ефективність торпед привела до появи великої кількості прихильників нової концепції війни - зараз її називають «концепцією москітного флоту». Вони вважали що замість дорогих габаритних кораблів, краще будувати невеликі та маневрені торпедні катери.
Однак, незважаючи на те, що цю концепцію активно почали втілювати в життя, набудувавши велику кількість торпедних малих кораблів, але в майбутньому ці кораблі не зіграли визначальної ролі у тій же Першій світовій війні. Так, вони були загрозою, але не критичною. Все через удосконалення озброєння лінкорів для боротьби з такими катерами та покращенням їх захисту.
Пізніше, ідея дешевих торпед отримала нове дихання через появу підводних човнів. І хоча вони були вже на такими дешевими як торпедні катери, але були більш ефективнішими. Тільки знову ж таки, незважаючи на свою ефективність, союзники пізніше знайшли спосіб як боротись з «тактикою вовчих зграй».
Для пояснення такого розвитку подій, Люттвак використовує такий термін як «кульмінаційна точка», який він запозичив у Клаузевіца. Тому що як тільки загроза стала настільки великою, то це змушує супротивника активно розробляти засобів протидії цій загрозі. І ось через активний розвиток засобів протидії, ця зброя ставала менш ефективною. Більше того, чим ефективніша зброя, тим більше ворог працює щоб знешкодити цю загрозу.
І тут головне розуміти, про що часто каже автор. Він не говорить, що треба відмовитись від вузькоспеціалізованої зброї, але лише те, що в довгостроковій перспективі неправильно робити на ній дуже великий акцент, вважаючи її «вундерваффе». Вузькоспеціалізована зброя може працювати в комплексі з іншими засобами, які будуть доповнювати її, закривати її слабкі місця. І таким чином створювати більшу гнучкість воєнної стратегії.
