"Про маленькі таємниці московської Церкви" - Павло Бондаренко

У радянські часи усі священики мусили співпрацювати з КДБ. Патріарх московський Алексій ІІ мав агентурне псевдо «Дроздов». Нинішній патріарх РПЦ Кирило – псевдо «Михайлов». Це давно не секрет.

Менш відомо, що дияконів та священиків ще й затверджували у партійних органах, відповідно до їхнього рівня. Якщо то був звичайний сільський батюшка – то у райкомі партії, а якщо патріарх, то у Політбюро ЦК КПРС. Вищі церковні ієрархи входили до партійно-державної номенклатури і харчувалися з кремлівських спецбаз.

Після розпаду СРСР все змінилося й масового вербування священиків немає, особливо в інших, крім рф країнах. Але. Тісне співробітництво московської патріархії з російськими спецслужбами, тепер вже на «добровільних засадах» нікуди не ділося.

Як це виглядає на практиці? Будь ласка. Один лише приклад. За місяць до початку у Криму та на Сході України т. з. «русской весны», 30 січня 2014 року, до Сімферополя під патронатом Російської православної церкви і особисто патріарха Кирила з Афона привезли православну святиню «Дари волхвів». Безпеку цієї реліквії християнського світу забезпечував Ігор Гіркін-Стрєлков. Той самий.

Прикриваючись цією святинею, він проводив розвідувальну діяльність на території України, відвідуючи різні міста, в т. ч. побував і в Києві, і у південних та східних єпархіях УПЦ. То був підготовчий етап до розгортання сепаратистського руху в Криму і на Донбасі.

Звісно, що без відома та згоди патріарха Кирила колишнього феесбешника (а колишніх, як відомо не буває) Гіркіна до охорони святині не допустили б.

До слова, з ФСБ Гіркін формально звільнився у 2013 році, коли почалася підготовка до проекту «Новоросія». Це старий трюк – звільнення з «органів» перед якоюсь темною і брудною справою: якщо станеться провал, офіційна Москва заявить, що це приватна ініціатива.

Але після звільнення Гіркін потрапив не аби куди, а в службу безщпеки кремлівського олігарха Малофєєва, який разом з Гундяєвим є головними "вождями" пректу "Русский мир".

Так що у випадку з Московським патріархатом з часів СРСР змінилася лише форма, але не суть і він залишається не лише інструментом, але й зброєю в руках Кремля.