Знаєте, як в армії відрізнити ледаря "старої закалки"?
А один з його улюблених висловів буде: "Ми в армії не працюємо, ми в армії СЛУЖИМО. Якби ми хотіли працювати, то пішли б на завод".
Чому так кажуть ледарі?
Тому що робота передбачає результат, а служба - ні.
Робота - це процес, а служба - це СТАН.
Ти почав служити, це не означає, що ти щось почав робити.
Ти закінчив службу, це не означає, що ти щось зробив.
Роботу можливо закінчити, а службу можна лише припинити, бо служба - вічний стан.
Задавалося б, до чого тут взагалі фемінізм?
Розумієте, будь-яка притомна задача повинна мати давати чітке розуміння по наступних пунктах:
- конкретна мета;
- засоби;
- час виконання задачі;
- критерії успіху або провалу.
Наприклад: "Петро та Микола мають побудувати гараж до березня наступного року, будівельні матеріали лежать у сараї. Критерій успіху - якісно побудований гараж згідно проекту".
В принципі, все зрозуміло.
Що стосується сучасного фемінізму, то він - як служба в армії: результат не важливий, а от процес (точніше - стан) - то наше фсьо.
Конкретної мети: нема.
Засоби та інструменти: незрозумілі.
Часові критерії: та хоч вічність.
Критерії: абсолютно розмиті.
От дивіться.
Якихось 150 років тому жінка на пляжі у сучасному бікіні була б визнана злочинницею і закидана лайном та камінням.
Тодішні фемінстки почали виборювати (в тому числі) право жінок купатися не у купальних платтях (ага, і таке існувало!), а у більш зручному для цього одязі, бо пішли нахєр ці чоловіки з іхніми поглядами на мораль.
Ура, мета досягнута. Сучасна жінка у бікіні на пляжі - абсолютно нормальна картина, нікого не дивує, а чоловіки навіть радіють цьому.
Феміністки почухали потилицю: хм, чоловікам це подобається?! Негайно припинити оці ваші фоточки у бікіні, бо пішли нахєр ці чоловіки з іхніми поглядами на мораль!
Тобто, мета "гуляє" в залежності від того, подобається якийсь факт чоловікам чи ні. Якщо подобається - з цим потрібно боротися, навіть якщо заради цього доведеться "відморозити собі вуха", аби лише ці хмрзі викусили.
Ось тому фемінізм у його сучасній збоченій формі мені сприймати вкрай важко.
Бо стан, а не процес.
