"Про російську культуру-4" - Александр Красовицкий

"Про російську культуру-4" - Александр Красовицкий

1. На жаль, значна частина тих, хто вважається в Росії лібералами та "западниками", не є такими насправді. Безумовно, герой та жертва Навальний для нас є таким же імперцем, як і Путін, однозначно визнавши Крим російським. Його захист, як неправомірно засудженої людини, жертви отруєння "Новичком" чи чимось іншим для нас має тільки гуманітарне значення. Нам важливіші жертви російської навали з його сім'ї, що мешкали на півночі України.

2. Серебреніков, як і Венедиктов, що мав обмежене право голоса на Еху Москви - це просто ще одне обличчя роспропаганди, м'яке і інтелігентне, розраховане на таких же м'яких європейських інтелектуалів, які звикли до російської ікри та горілки на бенкетах, російських "серебреників" за просування російських наративів в культурі. Таких багато. Акунін, що мешкає в Європі, теж проти обмеження продажу прав в Росію, яке пропонують Стівен Кінг та інші великі західні правовласники.

3. Привласнення Росією частини української багатомовної культури - таке ж звичне явище. Гоголь з абсолютно російськими "Мёртвыми душами" став таким після абсолютно українського "Вія". Булгаков, що би про нього не казали багато хто з українців, є співаком Києва, так, російськомовного, захопленого, Києва. Паустовський є київським письменником, Катаєв - одеським, Грін - кримським. Вони не є російською літературою, вони є радянською частиною української літератури, як і харків'янин Чичибабін, який пройшов через табори та фактичну заборону на професію.

4. А ось Лозниця не є частиною української культури. Не тому, що він, отримуючи українські гранти держкіно, багато років мешкає в Берліні. Не тому, що він не талановитий.

А тому, що він, маючи український паспорт, маючи можливість відстоювати в Європі нашу незалежність, відстоює там російські наративи, створюючи другий культурний фронт проти власної країни. Думаю, він не тримається за свій паспорт.

5. Нарешті потрібно зрозуміти, що це явища одного порядку: покидьок Лозниця в Каннах, понівечений життям українець Достоєвський в нашій шкільній програмі, приватизація росіянами Чайковського та Козловського, Утьосова та Шульженко, вивезення мільйона наших громадян в Росію з окупованих земель