Я не раз писав раніше про геополітичний тренд, який можна порівняти з потужною підводною течією. Це саме те, що міцно й надовго пов'язує Україну та Польщу — спільні геополітичні інтереси.
Україна та Польща — члени однієї команди, одного табору. Україна та Польща є виразниками західного табору геополітично і мають спільного, дуже сильного та підступного ворога, який бореться проти Західної цивілізації — Московію.
Україна першою приймає удар, Польща — другою. Тому історичні протиріччя не в змозі перебити геополітичний тренд (я ще влітку наводив аналогії з "чайками" та "баранцями" на воді, які не впливають на морські хвилі, а лише супроводжують їх).
Політики і в Україні і в Польщі приходять і відходять. Маятник може гойдатися. У розпал виборчих кампаній зі старої скрині можуть діставати різні історичні карти. Третя сила може і обов'язково буде роздмухувати вогонь між Україною та Польщею, не шкодуючи ні сил ні коштів. Але.
Як я сказав вище — Україна та Польща приречені бути союзниками. Бо Україна буде членом НАТО й ЕС. Бо Україна та Польща є одним воєнним оборонним та економічним механізмом (далі — більше).
Історія залишиться історикам. І розмовам при чарці.
