"Глава держави: Готовий до зустрічі з Володимиром Путіним як тет-а-тет, так і в Нормандському форматі..."
Нажаль, ні. Не готовий. Бо зустрічатися з ворогом як слабкий - немає сенсу. А як сильний - цю силу треба об'єктивно спромогтися показати.
На сьогодні у Володимира Зеленського немає "козирей" для того, щоб про щось домовлятися з агресором навіть на умовах "рівних". Про силу та козирі - це, будь ласка, до Порошенка, який подобався комусь, чи ні, але його в стані ворога намагались "загасити" будь якими методами. Бо мав більший вплив на міжнародне суспільство, більшу працездатність та мав позицію. Гасити Зеленського досить легко - він як на долоні. Достатньо підкинути Єрмака до кабінету президента, і можна руйнувати спецоперації українських службовців, можна руйнувати репутацію самої України, можна залякувати і без того наляканого "гаранта" воюючої країни.
Сидячи з руками, затиснутими між колінами (як це сталося в Трускавці), неможливо відстоювати щось на своїх умовах. Можна тільки позоритися та капітулювати.
Ось в цьому відношенні знову й знову наголошую про те, що не на тих ставлять. Бо коли сталося вторгнення російської армії в Україну - ставка робилася на тих, хто піде до "русского мира" з обіймами. А чомусь на тих, хто встав і пішов на захист нашої країни - ставка не робилася, буцімто це щось несуттєве, нездатне вплинути на хід подій. З Зеленським справа та ж - бути Україні чи ні - вирішує не Зеленський. І не Путін. Тут є хазяї, які вирішать самі, без "врємєнщиків" та імперців.
Я сьогодні, передивляючись відео в Ютубі, почула російське: "будем обосновывать, почему российский спецназ в состоянии захватить Белый Дом". Ледве каву не пролила). Бо той же російський спецназ не здатен взяти штурмом чи осадою наш Донецький аеропорт. А вони - про Білий Дім).
Ось хто здатен щось вирішувати в Україні. Зустріч Путіна та Зеленського не має значення в цьому форматі, в цих обставинах та з цими діючими особами.
Вибачте за русизми, якщо є.
