- Хочу подякувати вам за те, що ви приїхали, як ми й домовлялися у США, з візитом в Україну. Дякую вам і Президенту Байдену за постійну підтримку України, нашого суверенітету й територіальної цілісності, – сказав Володимир Зеленський.
Ллойд Остін мовчки слухав перекладене і дивився на Єрмака, який сів навпроти нього. В голові думки штовхали одна одну:
"Що цей завгосп тут робить?"
"Чого він витріщається на мене? Я що, не туди ручку поклав, чи не той аркуш паперу списав?"
"Ні, не розумію. Геть нічого не розумію. Таке враження, що я на зустріч не з президентом України приїхав, а з клерком".
Єрмак час від часу намагався посміхнутись, щоб якось налагодити стосунки та змусити цього суворого американця, нарешті, дивитися на нього, Єрмака, більш поблажливо. Але обличчя того виглядало ніби якоюсь беземоційною маскою, крізь яку неможливо було щось прочитати. У повітрі повисло незручне мовчання.
Зеленський тим часом продовжив:
- Сполучені Штати залишаються для України головним партнером у сфері безпеки й оборони...
"Угу", - думав Остін, - "головним. Але ж ти, курва мала, кривиш душею. Чому це в тебе шпигуни російські по праву руку сидять? Записують? Намотують на вуса все, що ми з тобою тут обговорюємо?"
Зеленський щось знову говорив, кивав головою та нервово поглядав на Єрмака. Єрмак ніби заспокоював його, ніби казав "не бійся, я з тобою, ну чого ти, не сси..." І Зеленський мовби на мить відчував полегшення, але потім все починалося знову. І внутрішній "напряг", і бажання скоріше все закінчити й піти десь заховатися.
"Та ти ж нічого тут не вирішуєш", - продовжував думати Остін. Йому й самому вже набридло витрачати свій час на несуттєвих людей в цьому кабінеті. "Боже Боже, Ліда Ліда... Що ж він з цією нянькою носиться? Чи йому пороблено? Ні, ну чому цей Єрмак так дивно на мене дивиться?? Може, на щось натякнути хоче? Я щось вкрав, чи шо? Чи ця курва мені підморгує??"
Зеленський дочитав з листочка і радісно поглянув на Єрмака, ніби запитуючи: "шо, тепер можна йти?" Той продовжував ледь посміхатися суворому американцю. Американець насупився. Всі навкруги ніяково замовчали, розуміючи, що ця зустріч скоріше для протоколу, і насправді Остіну треба було б зустрітися з Гетьманом - користі було б більше.
Але клята бюрократія - то клята бюрократія. Що поробиш?..
