Як і можна було очікувати, імплементація українською стороною «формули Штайнмаєра» призвела до масових протестів у Києві та інших українських містах з часу обрання Володимира Зеленського президентом України.
На перший погляд президент, політику якого продовжує підтримувати більшість населення країни, може не звертати особливої уваги на протестувальників, які не представляють для нього електоральної загрози. Однак насправді протест на Майдані – серйозний сигнал для влади, що ставить під сумнів як її стійкість, так і реальну здатність виконувати взяті на себе зобов’язання.
Навіть якщо припустити, що у Володимира Зеленського з’явиться готовність капітулювати перед Кремлем.
Попереджувальний протест
Протест ще не наймасовіший, але цілком традиційний за чисельністю для попереджувальних протестів. У міру переходу нової влади на позиції Кремля – а висловлювання ряду близьких до Зеленського чиновників і депутатів демонструють таку можливість – цей протест буде наростати і набувати традиційних форм українського Майдану.
Адже поки що – це «домашній», київський протест. Але варто до нього, як це зазвичай буває, приєднатися відповідальним громадянам із західних і центральних регіонів країни, як влада опиниться перед нелегким вибором між діалогом і силовим розгоном. А після силового розгону в Україні, як правило, починається повстання.
Протест починає набувати організаційну структуру, проголошено створення Руху опору капітуляції. Сам Володимир Зеленський, подібно до свого поваленого Майданом попередника Віктора Януковича, схильний звинувачувати в організації протесту політиків, які програли на виборах 2019 року. Але протест швидко може придбати надпартійну громадську структуру.
Диванні прихильники Зеленського
У влади може з’явитися спокуса проконтролювати процес і запустити його в безпечне русло. Але, як показує досвід Майдану, це найнебезпечніший розвиток подій, так як провокації, на які йшов режим Віктора Януковича заради можливості зганьбити або розігнати Майдан, неодмінно приводили до його посилення. Власне, саме це і стало основною причиною краху влади.
У Зеленського немає можливості зібрати прихильників, які кинули б виклик активній частині суспільства саме тому, що сам він – висуванець пасивної частини. При цьому якщо прихильники Януковича хоч і не прагнули його захищати, але пов’язували зі своїм обранцем курс на Росію і на монополію Донбасу в політичному та економічному житті країни, то у прихильників Зеленського дуже різні очікування. Вони будуть спостерігати за успіхом, так і за поразкою свого кумира з диванів, а не з площ.
Україна ризикує застрягти в протистоянні і хаосі
Протест проти капітуляції – тільки початок протестного руху проти нової влади. Команда Зеленського готує цілий комплекс реформ, які можуть зачепити інтереси середнього і дрібного бізнесу, аграріїв і частини олігархів.
Я навіть не закликаю обговорювати адекватність такого протесту з точки зору необхідності реформування країни. Я кажу про саму його можливість, як і можливості об’єднання політичного та економічного протесту. І все це – в перші місяці роботи нового президента і його команди.
І тут вже багато що залежить від адекватності самого Зеленського, від його здатності рахуватися з настроями співвітчизників, від його розуміння, що звертати увагу потрібно не на рейтинг підтримки, а на реальний розвиток подій в країні і передусім в її столиці. Якщо цього розуміння не буде, Україна ризикує застрягти в протистоянні і хаосі.
