Знаю, що не всі погоджуються з моїми текстами. А дехто взагалі вважає, що я нагнітаю і маніпулюю цифрами.
Тому давайте повернемось до ситуації рівно рік тому. Якщо хтось забув, то рік тому були популярні пости на тему:
-дефолт і крах російської економіки
-санкції заблокують їм доступ до іноземних технологій
-скоро на складах закінчиться вся сучасна зброя і вони будуть воювати технікою з часів Першої та Другої світової.
Так, проблеми в них дійсно були, але ці проблеми в нас роздували до таких масштабів, що їм скоро настане триндець.
І звичайно ж ніхто не звинувачував авторів, що вони маніпулюють та перебільшують. Скоріш навпаки. Суспільству це подобалось. А переконання в швидкому колапсі російської економіки та воєнноі машини було настільки великим, що будь-які контаргументи сприймались як зрада.
От мене рік тому називали зрадником, бо тоді я мав сміливість писати, що дефолт не знищить їх економіку.
Пройшов рік. І що ми зараз маємо.
-про дефолт ніхто не згадує. Про крах економіки тим більше
-без західних технологій вони не залишились, а навіть навпаки - збільшили імпорт цих технологій через паралельний імпорт, компаніі-прокладки та країни-сателіти.
-снаряди не закінчились, ракети також, техніка теж не закінчилась.
В той же час, через рожеву інформаційну бульбашку, яка переконувала суспільство в швидкій перемозі, ми абсолютно не готувались до тривалої війни.
Що я маю на увазі під словами «не готувались»?
Коли переважна більшість суспільства вірить в швидку перемогу, то бізнес, як складова частина цього суспільства, не ризикує інвестувати у виробництво зброї, бо не впевненний в окупності такого проекту. Якщо я зараз інвестую у виробництво дронів, а через півроку війна закінчиться, то хто купуватиме мої дрони? Банкір, який також переконаний в швидкому закінченні війни, також не дасть кредит бізнесмену на будівництво нового виробництва. Без наявності виробників, постачальники комплектуючих також не будуть розширювати власне виробництво. Звичайно, важливу роль тут грає уряд, який теж не може дати гарантії, що він забезпечить бізнесу стабільний ринок збуту, якщо через півроку війна закінчиться.
І коли економіка краіни починає функціонувати в стані короткострокового планування, то жоден довгостроковий проект тут не може бути реалізований. Тому, як результат, ми не можемо збільшити виробництво навіть тих же дронів.
Проблема тільки в тому, що поки сидимо і думаємо як довго триватиме війна, то наш ворог вже другий рік готується до тривалої війни. Тобто, інвестує в нарощення виробництва зброї. Успішно він це робить чи ні - ми можемо тільки здогадуватись. Але якщо ми будемо продовжувати недооцінювати нашого ворога як і раніше, то пізніше за це можемо сильно поплатитися. І саме це я намагаюсь пояснити в своїх постах.
