Цілеспрямоване зосередження путіна на досягненні повної перемоги над Україною відсунуло інші зовнішньополітичні цілі рф на другий план і коштувало їй одного з найбільших зовнішньополітичних успіхів. Падіння режиму Асада зводить нанівець претензії росії на роль гаранта стабільності режимів у країнах-союзниках. Допоки війна в Україні триває, росія не зможе забезпечувати безпеку за кордоном.
Від самого початку участь росії в Сирії була пов’язана з Україною. Москва сприймала “Арабську весну” 2010-х років як продовження протестів на Майдані в Києві та “кольорових революцій”, що сколихнули пострадянські країни десять років тому — всі ці події путін розглядав як репетиції можливої спроби повалення його власного режиму, зазначає Олександр Баунов, старший науковий співробітник Берлінського центру Карнегі з вивчення росії та Євразії у матеріалі для сайту Foreign Affairs.
“Відмова росії від режиму Асада, щоб спрямувати більше ресурсів на боротьбу проти України, яскраво ілюструє, що путін готовий пожертвувати всім заради повної перемоги у війні. Хоча путін намагається зображати себе реалістом, він поглинений Україною, виключаючи майже всі інші зовнішньополітичні імперативи”, — вважає автор.
Висвітлення сирійської інтервенції допомогло сформувати очікування щодо “спеціальної військової операції” в Україні як швидкої перемоги “десь далеко”, швидкого приводу для гордості, що не вимагає особливих суспільних жертв або залучення непрофесійних солдатів. Коли вторгнення не стало негайним успіхом, віддалені успіхи в Сирії стали неприємним контрастом до похмурої реальності війни в Україні, пише Баунов.
Зосередженість росії на війні в Україні допоможе путіну і росіянам загалом ігнорувати незручні питання щодо Сирії, наприклад, що сталося з грошима і ресурсами, які росія вклала в цю країну, або чому російські спецслужби, які зараз фактично керують країною, неодноразово були захоплені зненацька: готовністю України чинити опір, заколотом ватажка “групи Вагнера” Пригожина в червні 2023 року, вторгненням України в Курську область, а тепер і швидким падінням режиму Асада.
Водночас, на думку автора, рішення путіна віддати пріоритет Україні не слід плутати з повною відмовою росії від амбіцій за межами свого найближчого оточення. Втрата Сирії, скоріше, просто підвищила ставки у війні в Україні.
