За часів Петра Порошенка знакові обміни теж відбувалися за прямої участі Віктора Медведчука. Але адміністрація Порошенка - очевидно, розуміючи, що без цієї участі обміну не буде - воліла надати Медведчуку офіційний статус учасника переговорів з української сторони. Тому сигнал Кремля був дещо змазаним: так, Медведчук присутній, але все ж домовленості досягаються не особисто з ним, а з українською владою в цілому.
Володимир Зеленський помилково вирішив, що тепер саме йому вдасться бути людиною, здатною встановити особистий контакт з Путіним і домовлятися з ним без всяких Медведчуків. На чому ґрунтувалися ці надії президента України, сказати важко. Але я волію думати, що на тому ж, на чому грунтуються всі інші надії Зеленського - ні на чому.
При цьому Зеленський не зрозумів, що відновлення обмінів після його приходу до влади було пов'язане, по-перше, з тим, що Путін ще розраховував на швидку капітуляцію нового українського керівництва, а по-друге, з тим, що в українських в'язницях перебували люди, у звільненні яких був зацікавлений Кремль - наприклад, один зі свідків у справі “Боїнга” Цемах. Але коли Путін побачив, що Зеленський не може капітулювати, обмінний фонд з української сторони вичерпаний, а самі обміни є для українського президента важливим доказом його політичної спроможності, обміни тут же і завершилися.
При цьому одностороннє звільнення частини українців ще раз нагадує, що для Путіна не мають ніякого значення його співвітчизники - якщо тільки вони не є цінними свідками або співробітниками спецслужб. І необхідності домовлятися з українською владою для звільнення будь-кого у Путіна немає. А є виключно прагнення виконати ту чи іншу політичну задачу.
Передача українських заручників Медведчуку покликана продемонструвати нікчемність самого переговорного механізму в рамках ТКГ і небажання мати справу із Зеленським. І ще це демонстрація для проросійського електорату в Україні: ось на кого слід орієнтуватися. Ніяких півтонів.
Зеленський може зробити з цього сигналу різні висновки. У тому числі і спробувати інстицюювати статус Медведчука, як це було за часів Порошенка, ввести його до переговорного процесу. І може навіть піти шляхом політичних домовленостей з ОПЗЖ. Але при цьому він повинен розуміти просту річ: війну з Росією на даному етапі не можна завершити без капітуляції перед Путіним. А територіальну цілісність не можна відновити навіть в разі цієї капітуляції.
