Тиждень ринки розпочали на позитивному вайбі, продовжуючи тенденцію цієї осені. Китай виступав основним фактором доброго настрою, а точніше стимули, який китайський уряд оголосив ще минулого тижня, для підтримки економіки і фондового ринку напряму. На фоні позитивного китайського фактору гроші вперше за довгий час потягнулись навіть на ринки, що розвиваються. Не кажучи вже про сировинні ринки, де вперше за дуже довгий час почала радувати руда, відштовхнувшись від дна і піднявшись на добрі 10-15%. Радуючи українських металургів, а також деякі українські футбольні клуби, які не кожного року можуть втридорога продавати людей, щоб гріти лавку якогось топ клубу, тим більше навіть араби обирають українську курку, а не українських футболістів (і результаті матчів цього тижня підтверджують їх правоту, бо це не тягнуло на бройлерів, а скоріш нагадувало курчат, осінь для оцінки яких вже настала) а тому вимушені сподіватись на допомогу акціонерів. Проте все змінили бородачі з Ірану, які знов налякали світ перспективою якщо не третьої світової війни, хоча і такі побоювання виникали у деяких глядачів час від часу, то хоча б масштабною войнушкою на Близькому Сході, що завжди дорого коштувало світовій економіці.
Лідери Ірану не змогли не зреагувати на дії Ізраїля останніх тижнів, коли Моссад принизливо красиво і елегантно винищив всіх ключових посіпак Тегерану з Хєзболи, вирішивши доповнити це все локальною наземною операцією в Лівані. Парадокс, але на фоні цього значно підросли борги цього самого Лівану, які давно торгуються на рівні сміття. Інвестори почали сподіватися, що Ізраїль очистить Ліван від паразитів і країна якщо і не поверне собі статус Близько Східної Швейцарії, яким вона хизувалися в минулому сторіччі, то хоча б наблизиться до певного рівня нормальності. Проте іранські бородачі якщо і інвестують, то точно не і облігації Лівану, а тому для збереження обличчя мали продемонструвати силушку. І знов, як і півроку тому, вдарили по Ізраїлю. Атака у квітні налякала хіба що тушканчиків у пустелі, але дозволила заявити по телевізору в Ірані, що кляті сіоністи понесли страшну кару. Щось схоже відбулось і цього разу. Іран випустив купу балістичних ракет і відразу почав кричати, що всіх перемогли, не чекаючи хоч якихсь свідчень цього. Куди влучили цього разу, а частина, можливо велика частина, ракет, все є таки долетіла, достеменно невідомо. Летіло у об єкти, що розташовані за межами міст, авіабази і таке інше, а тому свідчень попадань немає. А супутникові знімки кажуть, що все ж таки більше за всіх постраждали тушканчикі чи хто там живе у цих пустелях. Проте Ізраїлю тепер також настав час відповідати і ринки бояться саме цього в першу чергу. Особливо лякає перспектива атаки Ізраїлю по нафтовій інфраструктурі аятол.
Причому навіть Байден у відповідь якомусь журналісту сказав, що це обговорюється. Напевно, обговорення йде у режимі, коли Ізраїль кричить, що він мамою клянеться, але знищить нафтову інфраструктуру Ірану, а Байден намагається тримати Нетаньяху за руки, натякаючи, що якщо і бити, а краще взагалі не бити, то робити це кудись в район ядерних об’єктів чи мститися іранським тушканчикам. Бо дорогий бензин, особливо перед виборами, нікому в США не потрібен. Але це, звісно, вплинуло на ціну на нафту, в тому числі відповідь президента США, яка за тиждень виросла на цілих 10%. І зранку у п’ятницю барель бренту коштує десь 77,5 доларів. Продемонструвавши найбільше зростання за тиждень з лютого 2023 року. І це на фоні статей у західній пресі, які просто бомбардували ринок новинами, про можливі цінові війни на ринку нафти, які готова розпочати Саудівська Аравія. На цьому тижні до Financial Times доєднались WSJ і Politico, в унісон задекларувавши таємні знання, що Саудівська Аравія грозить завалити ринок нафтою і обвалити ціни. І все це пішло у пісок ізраїльської пустелі, куди поцілили сотні ракет, що викинув Іран. І всі чекають розв’язки. Але відсутність фіналу, чи відтягнуте продовження, тримають ринки у напрузі. А тому за цей тиждень Індекс S&P500 трохи знизився, втративши 45 пунктів і відійшовши від історичних максимумів. Ранок п’ятниці індекс S&P500 розпочне з відмітки 5699 пунктів.
Поки українці вболівають за принца Салмана і його рішучість, український ринок єврооблігацій майже не зачепила хвиля розборок на Близькому сході. Більше того, українські суверенні облігації навіть трохи додали у ціні. Це в першу чергу стосується «серії Б», тих єврооблігацій, які можуть виграти в результаті карколомного економічного зростання. Чомусь віра у це була трошки сильніша серед інвесторів і спекулянтів цього тижня. Більш активності було в сегменті корпоративних єврооблігацій. Порадував інвесторів Кєрнел, який заявив, що реструктуризація це не їх метод. І продукували новини Vodafone, що намагається пройти між Нацбанком і інвесторами і якимось чином задовільнити обох. Поки у нього не дуже вдається, але судячи по цінам на його єврооблігації, інвестори не дуже і переживають. Але в цілому ринок перебуває у штилі і єдине, що може посунути його, це будь-які новини, що стосуються перспективи мирних перемовин. Поки таких новин немає, немає і активності з боку інвесторів.
На внутрішньому ринку все так само спокійно. Гривня відмітила рік політики НБУ «контрольована гнучкість» дуже контрольовано, залишаючись слухняною і гуляючи дуже недалеко від дому. Ранок п’ятниці курс на міжбанківському ринку зустрічає біля відмітки у 41,2 гривні за долар. А сірий ринок перебуває на рівні 41,45 гривень за долар. На рикну ОВДП відбуваються прогнозовані аукціони, де Мінфін по повній програмі своїх бажань розміщає ОВДП, що входять в список Нацбанку, а інші облігації користуються дуже обмеженим попитом. Сам регулятор офіційно додав на цьому тижні ще дві серії до так званого переліку бенчмарків, допомагаючи уряду профінансувати дефіцит цього року. Тим більше парламент все ніяк не добереться до голосування податкових новацій, які вже вимушено будуть вводить заднім числом, демонструючи найкращі українські практики. І поки економіка живе без відключень. Пауза у масштабних обстрілах триває вже місяць, змушуючи домашніх конспірологів або знов прив’язуватись до дат (а тут 7-го жовтня день народження російського диктатора якраз), або спекулювати на тому, що і українські дрони останнім часом оминають російські нафтопереробні заводи і може зустріч в Катарі таки відбулася, де сподівались домовитись про те, що Україна не б є по нафтопереробці, а Росія – по генеруючим потужностям.
