Трохи поговоримо про нібито очевидні речі, які декому чомусь не зрозуміли.
Бачив сьогодні черговий коментар типу:
- А чому місто N звільнили, а від міста К відійшли? Та і взагалі - чому на Нському напрямку не наступаємо, що це таке?! Я додому хочу, вже час повертатися!
Зайду здалеку.
Під час війни ваш настрій може змінюватися від відчуття нашої швидкої перемоги до "фсьопропало, нас зливають". Це нормально, я і себе інколи ловив на таких перепадах настрою, тож не хвилюйтеся. Якщо вас, за допомогою позитивних говорящих голів налаштували на те, що перемога буде за тиждень, максимум - два, ну крайній термін - кінець травня, то маю для вас холодний душик.
Ще буде багато чого - і звільнення населених пунктів, і втрати населених пунктів, і наступ, і відступ.
Знаєте чому?
Та тому що так МАЄ БУТИ, це абсолютно нормальна ситуація на війні. І це не добре і не погано, це так, як буде незалежно від нашого бажання, це як дощ, який йде, хочемо ми цього чи ні.
Змиріться з цим і прийміть просто за факт.
Так, ми переможемо. Але ще раз прошу - заспокійтеся (слово, після якого всі одразу стають спокійними, бггг:))), вірте у Збройні Сили, допомагайте Збройним Силам і не заважайте Збройним Силам. Повірте, армія свою роботу знає.
Діалоги з життя.
- О, ви ваєнний?
- Типу того.
- А скажитє, ані на Кієв снова наступать нє будут?
- Не знаю.
- А как узнать?
- О, це дуже легко. Як тільки дізнаєтеся, що політики, депутати та чиновники знову чухнули з Києва у невідомому напрямку - це гарантія, що буде наступ і тому час збиратися цивільному населенню.
- Хм.
- А хіба ви не знали, що першими з корабля втікають щури? Мені можна вірити, я моряк. Ну... Майже моряк.
