Я мало пишу про російську загрозу. Не тому, що вважаю її несерйозною. Маючи в сусідах найбільшу країну в світі з керівництвом що живе муками постімперського синдрому, ще й на 8 році війни, готовим треба бути до найгіршого щохвилини. Просто я давно зжився з думкою, що бабахнути може будь-якої миті.
А далі?
Далі я вже давно готовий. Берці – напоготові. Бушлат – у шафі. Тривожний рюкзак в мене зібраний. На фронті я вже був, і що там буде я собі уявляю. Від дня першого мого повернення з фронту, я став спокійним мов двері. Необхідність захищати нашу Батьківщину, для мене – реальність з якою просто треба жити.
Скажу більше. Саме зараз мені стало набагато спокійніше ніж було у 19-20 рр. Чому? Бо я серйозно боявся що аби догодити тим хто 5 років втомлювався від війни на дивані, зелена влада схвалить формулу Штайнмайєра в російському її розумінні та піде на принизливі угоди миру з Москвою. Але тоді ми всі примусили ЗЕвладу не перетинати червоних ліній. А зараз на чолі армії справді адекватне керівництво – бойові генерали Залужний, Шаптала, Миргородський, Мойсюк тощо. Збройні сили ніяк не ті якими були у 2014 р., низький уклін президенту Порошенко і його команді. Могло бути краще, звісно, але 73% нам обрали саме таку владу. Маємо що маємо.
Війна з Україною для Москви точно не буде легкою. Їм доведеться здобути потік домовин, та такий що Чечня здаватиметься курортом. Вони будуть змушені починати призов, з усіма похідними. Це обов’язково погіршить ситуацію в самій Росії. Поліцейську систему Російської імперії зламала Перша Світова війна, а СРСР – Афганістан.
Проте. Щойно сталася дві події, яка вірогідність нападу Москви на Україну робить вкрай сумнівною, бо шанси Росії добитися бодай якогось успіху руйнуються вщент. По-перше Британія надала Україні партію гранатометів NLAW і заявила що готова надавати ще більше зброї та створити союз з Польщею та Україною. Цей крок не можна розцінювати як чисто англійський. Треба не забувати що UK – тісний союзник США ще з часів Холодної війни, а після Брекзіт – й поготів. Очевидно, надавати зброю Британія почала за згодою зі Сполученими Штатами.
По-друге сам Вашингтон дозволив передавати зброю американського виробництва країнам Балтії, і Латвія з Литвою вже готові її надати. Ідеться в першу чергу про переносні зенітно-ракетні комплекси «Стінгер». Так-так ті самі, наявність яких у повстанців переламала хід Афганської війни.
Треба розуміти, ахілесова п’ята України це протиповітряна оборона. Наша авіація в принципі значно менша за російську, а системи ППО України створені переважно ще за радянських часів. ПЗРК «Ігла» у нас дуже мало, закрити ними весь фронт Україна не зможе. Тож поява у ЗСУ «Стінгерів» зразу змінить розстановку сил. Думаю не треба уточнювати, що замість «Стінгерів» наданих Латвією і Литвою Україні, США їм поставлять інші. І наша пісня гарна-нова.
Так, США ще не надають Україні «Стінгери» напряму, але чітко дають зрозуміти Росії що можуть надати. Через треті руки – уже. Зрештою всі інші союзники нас не залишили. Навіть Німеччина яка не надає нам летальної зброї, добряче допомагає Україні різним іншим обладнанням та програмами лікування поранених українських солдат.
Так що нервувати нема підстав. Продовжуємо жити і працювати. А бути напоготові? Так ми вже 8 років напоготові. І ми вистоїмо.
