Ми продовжуємо бачити підстави для оптимізму у найбільш несподіваних місцях.
Наприклад, путін. Надутий ботоксом до такого стану, що хочеться пожмакати, як антистрес. Рипучий, скрипучий, зависаючий на півслові. Відверто нездоровий психічно пацієнт шаманів і психлікарень. Довго і нудно, до запаморочення розказує світові про те, що України не існує. Згадує при цьому Леніна і царя Гороха, заглиблюється у поля, куди взагалі бажано не ходити – і особливо не ходити тим, хто себе проголошує правонаступником і спадкоємцем Радянського Союзу.
Чому? Ну це ж очевидно, бо рано чи пізно комусь набридне, і на тебе навісять не лише права, але і зобов’язання, пов’язані з цим статусом. Наприклад, щодо виплати репарацій жертвам Голодомору і сталінських репресій.
Але ой, ми відволіклися. Так от, Путін бубнить і бубнить, бубнить і бубнить. Уже свита поскучніла, але у головрозвідника руки трусяться, уже воскова фігура, яку вони чомусь називають жінкою-Матвієнко, попливла у кріслі – а він все пояснює бідним неіснуючим українцям, що їх насправді нема.
І що світ у відповідь? А світ відреагував саме так, як радять психіатри у спілкуванні з буйними. Посольство США виставило смішний мемчик про болото на місці Москви, коли у Києві уже Софія стояла, і Михайлівський. Монголи поцікавилися, чи можна відкатати все назад до статусу улусів і стрясти з московітів данину за останніх вісімсот років. Коректні брити просто показали f*ck у твітері. Ну і ще дядько Джо, дай боже йому здоровля, відмовився зустрічатися з Лавровим. Так і сказав – немає смислу, доки не вколять галоперідол.
На наший очах розвалився на шматки і обліз міф, на якому трималася імперія. Міф про приналежність Україні до російського світу, міф про історичну тяглість між нами, міф про сестринство, братерство чи будь-які зв’язки між Києвом та Москвою.
Росія постає тим, ким вона є насправді – країною з небагатою історією і дуже мілким корінням, штучно створеним конгломератом, який тримається купи виключно на штиках армії та спецслужб. Приблудою, яка без кінця притуляється до сусідів, бо не має власної опори. Злодієм, який накрав скрізь де міг, а що робити з краденим – так і не зрозумів.
Розв’язка цієї драми також відбудеться на наших очах. України вони більше ніколи не отримають. А без України це всього-на-всього улус, яким керує путін.
