Знаєте, насправді важко.
Важко з двох причин.
Зовнішній ворог суне без продиху і гинуть люди. Також і внутрішня пліснява нікуди не ділася. Зелені личинки більшовиків продовжують свою опаришну діяльність. Вони нічого не усвідомили, вони не бажають забороняти РПЦ ФСБ в Україні, вони демонстративно відмовилися відміняти "свято" 9 травня, вони продовжують грабувати, вони душать підприємців, вони тупі та неосвічених.
З іншого боку, я чудово розумію, що під час війни набагато краще та безпечніше для країни, коли у опозиції державники, а не падли на кшталт лещенків та бутусових, котрі за спиною у Порошенка весь час волали про "влада зливає патріотів", "Маріуполь здали сто піцот раз приблизно", "катли", ліпєцк", "тарговля на краві!" і т.д. і т.п. і тощо і тощо.
Я не дуже розумію чому, але точно знаю, що Господь Бог за нас, він навчає наші руки боротьбі та пальці битві. Залишається небагато: навчити наші голови мудрості, але і на це я сподіваюся, бо довіряю Йому. Беззаперечно. Благословляю Його за все, та виправдовую путі Його та промисли.
Ми - (невідомо з якої причини насправді) Богом обраний народ і тому на нас лежить величезна відповідальність, але Він буде вести нас і надалі: через кров, поневіряння, плісняву та інші пустелі...
Ним і переможемо, бо людською силою перемогти неможливо.
Нехай Господь та ЗСУ бережуть нас.
А ці фоточки військових собак у бронежилетах підіймають настрій, бо в нас навіть собаки краще захищені, ніж гарматне м'ясо ворогів.
Невсремось, нам Бог помагає!
