Карколомне перетворення Росії у бананову імперію продовжуються. “Газпром”, судячи з усього, створює власну ПВК. Time розмірковує, для чого. Можливо, “Газпрому” в умовах війни-невійни СВО необхідно воєнізувати охорону своїх стратегічних об'єктів. З іншого боку, нафтогазовий монополіст може створювати інструмент військового впливу в країнах, де він уже має родовища і транспортну мережу, як-то в Киргизстані. Також, ймовірно, мотивацією може бути внутрішньополітична гонка озброєнь, адже Кадиров і Пригожин уже мають власні незалежні засоби інтенсивної політичної боротьби. А я хочу зауважити от що: здорові політичні системи старанно дбають за зберіганням власної монополії на насилля. Будь-яка демократизація чи олігархізація насилля відбувається лише під час тяжких криз політичної системи, і найчастіше має наслідком значні внутрішні військові конфлікти. Але на відміну від Пригожина, санкційні наслідки газпромармії для компанії-хазяйки можуть бути куди тяжчими.
А турбіни для електростанцій замість Siemens, яка дуже не хотла залишати російський ринок, тепер постачатиме Ісламська Республіка Іран. Очевидно, хто з цих двох неслухняних нафтових диктатур стає промисловою потугою, а хто – ресурсним придатком.
Тим часом в Іраку через санкції стало невигідно утримувати парк радянських Мі-17, адже запчастини з Росії діставати все важче. Їх міняють на гвинтокрили компанії Bell. Ось так, незважаючи на дипломатичні дифірамби під час візиту Лаврова, Ірак все одно обирає стратегічне партнерство зі Сполученими Штатами. Зрештою, дружба між країнами – експортерами нафти – мінливе і тимчасове явище.
І до власне санкційних новин. Світові лідери продовжують анонсувати масштабний пакет санкцій на 24 лютого – річницю російського вторгнення. Про це вже заявили у ЄС, і можна бути певним, що до цього доєдналися країни “сімки”. Особливо цікаво, що буде сказано під час візиту в Польщу Джозефа Байдена 20-22 лютого – на це звернув увагу очільник українського МЗС Дмитро Кулеба.
Зеленський підписав Указ про санкції проти “Росатома” та 200 осіб, включно із директором “Росатома” і “Ростехнадзора”, а також українцем – головним інженером ЗАЕС Чернічуком, що перейшов на бік ворога, пише Детектор медіа.
Біл Браудер, ініціатор першого значного санаційного рішення проти Росії – акту Магнітського, дав інтерв'ю французькій AFP, в якому пройшовся по складних юридичних питаннях конфіскації арештованих підсанкційних статків і майна та передачі їх Україні. Браудер підкреслює необхідність створення для цього юридичних інструментів: "Це не логічно – Путін постійно винаходить нові способи, аби чинити злочини, а нам винаходити способи, аби його покарати, зась". Роботу над створенням саме таких юридичних інструментів, слідом за Канадою і Сполученими Штатами, починає Литва – про це пише портал Baltic News Network.
Про санкції проти Росії заговорили у Сербії, що можна розцінити як підготовку до запровадження санкцій ЄС. Про те, що рішення по санкціях наразі найбільша перешкода до вступу Сербії у ЄС, сказала прем'єр Брабіч. Щось подібне заявив і президент Вуйчич, щоправда, приправляючи звичною для друзів Кремля миротворчою риторикою. Але прикметні інші його слова: "Тепер вже незрозуміло, хто переможе в Україні, але Сербія постраждає від цього в будь-якому разі".
Тут варто ще раз наголосити, що, попри усю монументальну дипломатичну роботу президента Зеленського, МЗС та інших українських інституцій, головним рушієм світової політики зараз є українське військо. Саме його успіхи на полі бою формують ландшафт світової політики, залучають до боротьби наших друзів і ізолюють Кремль. Ніхто не хоче бути частиною поразки, і всі хочуть долучитися до успіхів. Про це треба пам'ятати.
А в Росії теж вирішили допомогти виходу західних компаній зі свого ринку. Reuters пише про новий російський закон, що примушує банки надавати кредитні канікули російським військовим, які беруть участь у російському вторгненні. Боржники банків – одна з категорій російського населення, яку найперше тягнуть до мобілізації. Це рішення ставить у скрутне становище два великі іноземні банки – Raiffeisen і Unicredit. Ці банки не тільки лишились в Росії, а й входять у привілейовану тринадцятку системоформуючих банків. Ба більше, за час повномасштабної війни Unicredit поліпшив своє становище на російському ринку. Тому ці фінансові інституції не дуже зважали на демарші українського Національного Банку.
Але після чудового рішення Держдуми вони будуть змушені прямо допомагати російській агресії в Україні і зустрітися зі шквалом проблем від своїх західних інвесторів, або ж піти, кинувши ласий шматок російського ринку. На диво, обидва варіанти не такі вже й погані.
Bloomberg випустив статтю про західні компанії – виробники споживчих товарів, як-то P&G, Unilever і Colgate, що не можуть покинути Росію. Їм і хочеться, і колеться. Подобається утримувати значу долю ринку – і не хочеться втрачати російські активи, адже покупця на них зараз знайти непросто. З російської сторони пропонують за це геть смішні копійки, адже такий продаж має ухвалити особисто Путін, а значить, і покупцем має бути не абихто. З іншого боку, існують небезпеки, найбільше репутаційні, як уже переконалась французька компанія Bonduelle, чиї консерви радісно наминали російські окупанти на фотографіях. До слова, НАЗК долучився до донесення до західних компаній значущості репутаційних ризиків, на які вони йдуть заради утримання активів, що в них так чи інакше відберуть. Для цього було створено список компаній – міжнародних спонсорів війни. І згадана P&G посіла там своє законне місце.
На відміну від західних споживчих товарів, росіяни таки здатні дещо "повторіть". Наприклад, білу і червону еміграцію. Великий матеріал про це випустила The Washington Post. Росіяни масово тікають із країни переможного і войовничого клептоолігархату. Це здебільшого молоді і освічені люди. Бідніші тікають в Казахстан і Вірменію, а багатші селяться ближче до власників підсанкційного капіталу – в Дубаї. Путін назвав їх зрадниками і мерзотниками та порадів, що Росія самоочищується від них. Хоча одночасно із тим російська держава приймає заходи для обмеження можливості втечі, адже відтік людей і капіталу став уже відчутним. У статті стверджується, що, на відміну від попередніх хвиль, завдяки інтернету ці спільноти будуть зберігати зв'язок із батьківщиною і національні традиції. Колонії пізнього путінізму – це, безумовно, скарб для антропологів майбутнього.
А вагітні росіянки масово тікають в Буенос-Айрес, пише гонконзька South China Morning Post. Росіянки, майже по стопах німецьких військових злочинців, шукають притулку в Аргееині. По-перше, там нема Путіна і війни, по-друге, для переїзду не треба візи, і по-третє, їхні діти, народжені в Аргентині, і як наслідок, вони самі, можуть претендувати на аргентинське громадянство. Браво! Чудова відповідь на "єщьо нарожают."
І до азійських новин. Пакистан, слідом за Індією, хоче купувати дешеву російську нафту. Пакистанські можновладці сперечаються – найперше про, те чи пролунала таки ця пропозиція від Росії. Міністр Фінансів Міфтах Ісмаїл заперечує її існування, але стверджує, що це було б дуже цікаво його країні, якщо тільки вдасться оминути американські санкції. Індії можна, чому тоді Пакистану ні?
Пакистан в плані військового співробітництва зазвичай був ближче до орбіти США, ніж до Радянського Союзу або Росії, аніж Індія. Тому геополітичні зміни, що відбуваються в цьому регіоні зі входом Індії до західної коаліції по стримуванню експансії Китаю, важко переоцінити. Це складний процес, і однією з перепон може стати не тільки індо-пакистанська ворожнеча, а й дружба Індії і Москви. Але не в плані нафти. Американський військовий портал War on the Rocks звертає увагу на індійські закупівлі комплексу С-400, що підводять Індію під американський санкційний закон CAATSA. А якщо американці захочуть зробити для Індії виключення – таке ж буде вимагати Реджеп Ердоган.
Проте вищеописаний вузол відносин може бути розв'язаний дуже просто – поступовим переходом Росії в підпорядкування Китаю. Це дуже чутливе для Індії питання. Ознаки цього процесу у фінансовій, економічній і політичній площині розглядає на своїх сторінках The Sunday Guardian. На більшість із них ми вже звертали увагу, як-то ріст значення юаня в російській фінансовій системі та роль Китаю у постачанні важливого для російської оборонки технічного устаткування і деталей.
У цієї російсько-китайської злагоди є й інший ревнивець. Саудити хочуть підняти ціну на нафту по довгострокових контрактах, очікуючи на значне збільшення китайського попиту після зняття ковідних обмежень. На заваді цьому стоїть Росія, що тягне в Азію нафту дешево, тут і зараз, пише Oilprice.com. Чи зможуть вони домовитись?
